Читати книгу - "Князь Роман Мстиславич та його доба. Нариси історії політичного життя Південної Русі XII – початку XIII століття"

426

Historica Russiae Monumenta. – Petropoli, 1841. – № 3. – P. 3–4 (видавець – І.Тургенєв);

Fejer G. Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus et civilis. – Budae, 1825. – P. 54.

427

Abraham W. Powstanie organizacji koscioła lacińskiego na Rusi. – T. 1. – Lwów, 1904. – S. 101.

428

Татищев В.Н. История российская. – Москва, 1963. – Т. 3. – С. 173;

Свідерський Ю.Ю. Боротьба Південно-Західної Русі проти католицької експансії в X – XIII ст. – К., 1983. – С. 78.

429

Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego Królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 242;

Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – С. 87.

430

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 425.

Польський дослідник Х.Граля пише, що Романа поховали в церкві Богородиці в Галичі (Grala H. Drugie małźeństwo Romana Mścisławowicza // Slavia Orientalis. – 1982. – T. 3–4. – S. 116). Нема сумніву, що автор мав на увазі Успенський собор в столиці Галичини, де 1187 р. було поховано Ярослава Володимировича “Осмомисла” (Раппопорт П.А. Русская архитектура X – XIII вв. – Ленинград, 1982. – С. 118).

431

Див.: Котляр М.Ф. Від Києва до Галича (Осередки державності у Південній Русі XII – XIII ст.) // Роль столиці у процесах державотворення. Історичний та сучасний аспект. – К., 1996. – С. 31–38, де автор висловлює доволі категоричне твердження, що до середини XIII ст. можна вести мову лише про існування Давньоруської держави. Розвиваючи свою позицію, в книзі “Галицько-Волинська Русь. – К., 1998. – С. 154–155”, історик висловлює далеко не безспірну тезу, що по відношенню до Галицько-Волинського князівства не можна застосувати поняття держава: “Справді, держава – це соціально-політична й суспільно-економічна структура з централізованою владою, спільними для своєї території та обов’язковими для всіх її частин системами адміністрації, судочинства й збирання данини (податків). Головне ж – у державі має бути об’єднана вся її територія. У випадку з Галицько-Волинським князівством усе було навпаки”. Автор цих рядків згоден з М.Ф.Котлярем про штучність тези про зміну в цей час держави Русі Галицько-Волинською державою. Перша в цей час продовжувала існувати як конфедерація численних князівств-земель. Але, на нашу думку, останні за свою суттю мали майже повний комплекс ознак держави часів удільної роздробленості.

432

Колесницкий Н.Ф. “Священная Римская империя”: притязания и действительность. – Москва, 1977.

433

Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків, 1941. – С. 51;

Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968. – С. 191–192.

434

Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – С. 192.

435

Poppe A. O tytule wielkoksiązecym na Rusi // Przegląd historyczny. – 1984. – T. 75, zesz. 3. – S. 425;

Приселков М.Д. История русского летописания XI–XV вв. – Ленинград, 1940. – С. 81.

436

Chronica Albrici monachi Trium fontium, a monacho Novi monasterii hoiensis interpolata. – P. 885.

437

Vincentii Chronicon. – L. 4, 24.

438

Головко О.Б. Титулатура носіїв державної влади на Русі в контексті середньовічних імперських доктрин // Феодалізм на Україні. – К., 1990. – С. 42–52.

439

Про формування державної території Південно-Західної Русі див.:

Котляр Н.Ф. Формирование территории и возникновение годов Галицко-Волынской Руси IX–XIII вв. – К., 1985.

440

Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975.– С. 13–44;

Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – Киев, 1987. – С. 5–73.

441

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 27–28.

442

Див.: Головко А.Б. Объединительные процессы на Руси в первой половине XIII в. (на примере Волыни и Галичины) // Вопросы истории СССР. – Харьков, 1983. – Вып. 28. – С. 111–116.

443

Пашуто В.Т. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. – Москва, 1950. С. 142–143;

Полонська-Василенко Н. Княгиня Романовая Анна // Визвольний шлях. – 1954. – Кн. 3. – С. 58–59.

444

Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. – Т. 1. – Санкт-Петербург, 1903.– С. 148–150.

445

Греков И.Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды. – Москва, 1975. – С. 18–19.

446

Томашівський С. Українська історія. Старинні та середні віки. – Львів, 1919. – С. 89.

447

Ісаєвич Я. Галицько-Волинська держава. – Львів, 1999. – С. 5.

448

“Великая хроника” о Польше, Руси и ее соседях XI – XIII вв. – Москва, 1987. – С. 145 (підготувала Н.І.Щавелева).

449

Długosza Jana Roczniki czyli Kroniki slawnego królestwa Polskiego. – T. 5–6. – Warszawa, 1973.– S. 162–164.

450

Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 214.

451

Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – Львів, 1905.– С. 14.

452

Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 16.

453

Stryjkowski M. Kronika polska, litewska, źmudzka i wszystskiej Rusi. – T. 1. – Warszawa, 1846.– S. 216.

454

Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т. 2. Ипатьевская летопись. – Москва, 1908.– Стб. 813.

455

Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – С. 76.

456

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1980. – С. 496.

457

Рыбаков Б.А. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – Москва, 1963. – С. 152–153;

Його ж. “Слово о полку Игореве” и его современники. – Москва, 1971. – С. 95;

Котляр М.Ф. Данило Галицький. – К., 1979. – С. 26–27.

458

Жданов И. Русский былевой эпос. – Санкт-Петербург, 1895. – С. 453.

459

Див.: Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. 3. – С. 506.

460

Рыбаков Б.А. Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. – Москва, 1982. – С. 168.

461

Татищев В.Н. История Российская. – Т. 3. – Москва, 1963. – С. 174–175.

Цитату з хроніки Мартина Турського наводимо за вид.:

Можейко И.В. 1185 год (Восток – Запад). – Москва, 1989. – С. 499–500.

462

Головко А.Б. “Ромейская империя” в представлениях древнерусских мыслителей // Славяне и их соседи. Этнопсихологические стереотипы в средние века. – Москва, 1990. – С. 82–94.

463

ПСРЛ. – Т. 2. – Стб. 715–716.

464

Слово о полку Игореве. – Москва, 1985. – С. 42.

465

Датування в Галицько-Волинському літопису має умовний характер, оскільки хронологічна сітка пам’ятки не відбиває часових реалій подій (Грушевський М. Хронологія подій Галицько-Волинського літопису // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Вип. 3. –