Читати книгу - "Сам себе катаю"

Обидва види биття, як правило, трапляються водночас. Тому виправляти належить передусім радіальне биття, а коли обід здобуде правильну округлу форму, приступайте усувати бокове, яке ще називають по простому "вісімкою".

Центрування колеса завершується рівномірним натягненням усіх спиць. Правильність такого натягнення контролюється на слух: постукуючи по спицях металевим предметом, наприклад тим же ключем, домагайтеся однакового тону звучання. Кінці спиць, що стирчатимуть з ніпелів, підпиляйте терпугом, інакше не уникнути проколу камери.

Забортування шини проводиться у зворотному порядку: надіваєте на обід запобіжну тасьму, вправляєте камеру в уголовину обода, бажано попередньо обсипати її талькою, аби зменшити тертя з покришкою. Затим надіваєте однією боковиною покришку, а іншу, починаючи від вентиля, акуратно забортовуєте тупим вузьким предметом.

Заднє колесо. Від переднього воно відрізняється лише гальмівною втулкою. Щоб розібрати його, відгвинтіть накидним ключем круглу гайку, яка закріплює гальмівний важіль. Вісь втулки відгвинчуйте ключем з квадратним отвором, потім зніміть з одного боку ведучий конус, зубчатку, а з другого гальмівний важіль, конус та обойму. Зіпсовані деталі замініть новими, перевірте нарізні з'єднання: аби краще працювали гальма, промийте гасом втулку та гальмівну обойму. Втулку починайте збирати із закріплення конуса та контргайки збоку зубчатки. Решта деталей монтується у зворотному порядку.

Внаслідок їзди на мало надутих або спущених шинах на ободах коліс з'являються вм'ятини. Невеликі ушкодження можна усунути не знімаючи колеса. Виготовте із міцного дерева оправку за формою обода і, ударяючи по ній молотком, спробуйте виправити вм'ятину (при цьому шина має бути добре надутою, а спиці послаблені).

Каретка розбирається тоді, коли вона погано прокручується. Зніміть обидва шатуни: металеві клинки видаліть вибивачкою, попередньо підставивши патрубки. Контргайкове кільце (ліва різь) відкручується накидним ключем. Зняту чашку промийте гасом, протріть і змастіть. Праву чашку відкручувати не треба — вона, як правило, не псується.

Ланцюг. Змащувати зовні його не рекомендується, бо мастило не потраплятиме на внутрішню поверхню роликів. Ланцюг найкраще проварити у суміші: автол — 80 процентів, порошковий графіт та зелене мило — до 10 процентів кожного. Щоб зняти ланцюг, потрібно розняти замок. Якщо його немає, то підставте під будь-яку ланку ланцюга гайку діаметром 4 міліметри і вибийте штифт бородком.

Під час тривалої експлуатації велосипеда із розтягнутим ланцюгом перекошуються пера вилки, в яких кріпиться заднє колесо. Дефект виправляється так. Затисніть каретку рами, попередньо підставивши з обох боків прокладки, щоб не пошкодити різьбу, затим надіньте на зігнуту частину пера трубу і акуратно, притримуючи раму руками, виправте згин.

Камери найчастіше проколюються у дорозі. Якщо таке сталося, вийміть з покришки камеру (колеса можна не знімати) і старанно зачистіть ушкоджене місце та латку наждаковим папером, теркою або лезом, двічі змастіть клеєм, дайте трохи підсохнути і склейте. Можна обійтися і без клею. Перегніть камеру біля проколу і міцно перев'яжіть на згинах. Якщо прокол завеликий — тоді вийміть камеру, а в покришку закладіть траву чи листя і забортуйте (на такій шині можна проїхати до 30 кілометрів). Коли ж прокол незначний, накачайте в камеру трохи води, набравши її в циліндр насоса.

Від падіння часто гнуться шатуни, викривляються педалі, руль та рама. За допомогою важеля — ним може слугувати міцна палиця — зігнуту вилку чи раму вирівнюють легкими ривками, попередньо закріпивши велосипед, скажімо, біля дерева. Можна скористатися товстою палицею чи дошкою, прив'язавши їх мотузкою до зігнутої деталі, і закручувати воротком. Якщо погнуто обидва пера, палицю прив'яжіть спершу до головки рами, а потім виправляйте вигнуту частину.

Колесо, що зігнулося від сильного удару так, що не прокручується у вилці, положіть на асфальт і, наступаючи ногами або притискаючи коліном, поступово випрямляйте обід. Зігнуту шестірню можна вирівняти палицею, вставивши загострений кінець у її фігурні отвори.

Якщо у вас умілі руки… Це той випадок, коли ви сам собі майстер і можете пристосувати будь-який велосипед винятково до своїх смаків. Познайомтеся з деякими пристосуваннями, придуманими велолюбителями.

Як найраціональніше розмістити на велосипеді туристичне спорядження? Питання далеко не просте. Перевозити його в рюкзаку за плечима — це наражати себе на прикрі муки, бо вже через годину-другу відчуєте, як врізаються в ключиці лямки, а заспинний тягар тиснутиме так, що всидіти на вузенькому жорсткому сідлі буде дуже важко. Примостите на багажнику — теж комфорту не відчуєте, бо велосипед позбудеться стійкості, кермо повертатиметься важко, а на вибоїнах він норовитиме стати дибки. Розподілите вантаж на два багажники — дещо полегшите собі подорож, але центр ваги однак перебуватиме вище тієї точки, яка гарантує максимум зручності. Усе стане на свої місця, коли обладнаєте велосипед підрамним вузьким "чемоданчиком", виготовленим з легкої фанери, цупкого брезенту чи пластмаси. Він не заважатиме крутити педалі, а стійкість навіть дещо зросте, якщо розмістите в ньому найважчі речі.

Легші, себто одяг, можна прилаштувати на багажниках. Давно полюбилися веломандрівникам перекидні та підвісні сумки, до яких додумалися ще перші ентузіасти велоподорожей. До речі, ними можуть стати старі портфелі чи ранці. Ще один варіант — колісний причіп. Його теж нескладно змайструвати самотужки.

Основу причепа становить легкий візок із надувними коліщатами. Якщо приладнаєте до нього промисловий рюкзак "Ермак", то вантажопідйомність зросте до 90 кілограмів. Отже, такий причіп можна