BooksUkraine.com » Пригодницькі книги » Маленькі дикуни 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленькі дикуни"

189
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Маленькі дикуни" автора Ернест Сетон-Томпсон. Жанр книги: Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 83
Перейти на сторінку:
ліжка:

— Здається, сова повернулась!

— А чого їй боятися? — відгукнувся Сем.

Вранці хлопці пішли розшукувати свої стріли. Магічним стовпом у них називалась висока жердина, на якій було повішено щит, прикрашений перами. Як і годиться індіанцям, Ян намалював на ньому тотем свого племені — білого буйвола. Не пройшли вони й двадцяти п’яти футів, як раптом Ян здивовано вигукнув:

— Дивіться! Дивіться! Що це значить?

На землі лежали дві величезні вухасті сови. Обидві були пронизані в самісіньке серце, одна «вірною смертю» Сема, а друга — Яновою «торохтійкою». Постріли були такими влучними, що хлопчики могли тільки сказати:

— Коли б ми це бачили на картинці, то нізащо б не повірили.

На Великій Раді двоє мисливців отримали гранд ку. Один голос був проти.

Гай зневажливо буркнув:

— Подумаєш, випадково влучили у ціль, що була просто перед носом. Навіть самі здивувались на ранок, що поцілили. От коли б я стріляв…

— Гаю, а що ти скажеш про крик на верхівках дерев?

— Гр-р-р-р!

Захопленню Яна не було меж. Він ретельно виміряв розмах крил у кожної сови і відстань від дзьоба до кінчика хвоста. Він вивчав порядок розміщення пер, з інтересом дивився у великі жовті очі, тремтячими пальцями торкався довгих міцних пазурів. Він просто не міг відвести очей від птахів. Тож коли він подумав, що через кілька днів ці неймовірні створіння почнуть розкладатись, і що їх доведеться закопати в землю, у нього від болю аж стислося серце.

— От би навчитися набивати чучела! — вигукнув Ян.

— А ти попроси Сі Лі, він покаже, — порадив Сем. — Здається, я не раз бачив у книжках індіанських чаклунів з чучелами птахів, — додав він з лукавою посмішкою.

— Точно. Треба попросити Сі Лі.

Але тут виникло питання: йти самому до Сі Лі й таким чином перетворитись на «білого», чи спробувати затягти його сюди. Тоді Сі Лі доведеться працювати без потрібних інструментів.

І все ж вирішили запросити Сі Лі до табору.

— Ще бракувало, щоб тато подумав, ніби ми повернулись!

Хлопці розжилися необхідним приладдям, спіймали із засідки Сі Лі й після нетривалих переговорів вирішено було організувати вечірню школу набивання чучел.

Сі Лі прийшов у табір і приніс клоччя, трохи вати, міцні суворі нитки, дві голки-циганки, кремоподібне арсенове мило, кукурудзяне борошно, товстий і тонкий дріт із м’якого заліза, терпужок, плоскогубці, різак для дроту, гострий ніж, ножиці, свердло, дві готові дерев’яні підставки і лампу.

Це був перший урок Яна з мистецтва набивання чучел. Згодом воно принесло йому багато радості й немало невдач.

Гай зацікавився новим заняттям, хоча з його мармизи не зникав зневажливий вираз. Сем дивився, захоплено роззявивши рота. А Ян почувався на сьомому небі.

Спершу Сі Лі позатикав совам ватою горлянки та рани. Потім одній з них зробив розтин від грудної кістки майже до хвоста (мал. 1 на с. 246)*. Ян, точно копіюючи всі його рухи, зробив те саме на другій сові.

Сі Лі пальцями здер шкуру з тіла сови до суглобів гомілки. Їх він перерізав ножем. Зняв м’ясо далі, залишивши тільки лапи зі шкурою. Після цього Сі Лі перейшов до хвоста й відрізав його від тулуба до гузки, пояснивши, що це місце найважче обійти. У Сема одразу ж народився жарт, мовляв, їм вдалося обійти мис Горн. Оголене м’ясо Сі Лі щедро посипав кукурудзяним борошном, щоб не забруднити пір’я.

А далі все пішло як по маслу. Сі Лі махом здер шкурку до крил, а самі крила обрізав у суглобах біля верхньої частини грудної кістки. Першу кісточку кожного крила він очистив од м’яса, а зняту виворотом аж до самої голови шкурку теж посипав борошном.

Сі Лі пояснив, що в більшості птахів шкурка легко знімається через голову, але в сов, дятлів, качок та деяких інших іноді доводиться робити допоміжний розріз на потилиці.

— Сову важко набивати, — повчав Сі Лі, — а водоплавних птахів ще важче. Початківцям краще братися за берестянку, чорного дрозда, але тільки не за дятла.

Вуха відокремилися від черепа без ножа, а коли навколо очей обрізалась шкурка, тіло з вивернутою оболонкою виглядало, як на мал. 2. Тулуб і шию Сі Лі відрізав і викинув. На цьому перша частина операції закінчилась.

В Яна робота також непогано просувалась. Щоправда, він примудрився порізати шкурку в кількох місцях, та досить швидко він зрозумів, як більше цього не робити.

Залишалось вичистити всю оболонку.

Очі вони обережно вирізали, а мозок вишкребли і старанно зчистили м’ясо з черепа. З гузки і взагалі з усієї оболонки вони зішкребли м’ясо і жир, та натерли її борошном. Залишалось протруїти заготовку. Для цього всі кістки та м’ясисті частини вони змастили арсеновим милом, після повернули на місце череп і вивернули на лице всю шкурку.

Робота була завершена пізно вночі. Гай спав, Сем куняв, а Ян мав дуже стомлений вигляд.

— Щось я засидівся. Піду додому, — сказав Сі Лі. — Шкурки сховай, тільки пильнуй, щоб вони не засохли.

Сі Лі загорнув шкурки у мокру торбину та поклав у відро на добу. Він обіцяв прийти наступного вечора, щоб закінчити навчання.

Тим часом Сем трохи продер очі і взявся розрізати совині шлунки, щоб вивчити їх вміст. Незабаром він повідомив, що одна сова розтерзала недавно куріпку, а друга повечеряла молодим кроликом.

Наступного вечора Сі Лі прийшов з поганою новиною: він не знайшов скляних очей для сов, та замість очей він прихопив із собою чорну та жовту олійні фарби і пояснив:

— Ми поки

1 ... 56 57 58 ... 83
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленькі дикуни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленькі дикуни"