Читати книгу - "Випадкова наречена, Поліна Креп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ховаю браслет у кишеню і тягну на прощання руку.
– Більше не потурбую. Передавай привіт Мадлен. І дякую, що запросив тоді на весілля. Шкодую, що не вдалося приїхати, - мабуть через роботу, інших варіантів не може бути.
Жан-Марі оглядає пилюку і плями на моєму одязі, хмуриться.
– Вже пізно, – дивиться на годинник. – До найближчого готелю не близько. Переночуєш у гостьовому будиночку? – дзвенить ключами.
– Дякую, Жан-Марі. Дуже ціную твою допомогу. Але мені справді вже час. Багато справ. Потрібно перед одним левеням вибачитись.
– Пробач?
– Не звертай уваги. Бувай.
Сідаю в машину. На ганок виходить така ж світловолоса, як Жан-Марі, дівчинка. Тягне батька за руку, дме губки. Вибач, маля, але ці прикраси не для тебе.
– Знаєш, у нас з Мадлен буде річниця скоро, – підхоплює доньку і нахиляється до вікна. – Приїжджай. Про бізнес не говоритимемо.
– Добре. Спасибі. А коли?
– За три місяці.
– Овва!
– Що, справи?
– Та ні. Сподіваюся, що весілля.
– О! Мої вітання.
– Вони передчасні, бо наречена ще не дала згоди. Але я докладу всіх зусиль. Тому, як бачиш, справи невідкладні.
Виїжджаю на трасу та відкриваю карту з геолокацією. Любуюсь на блакитний Олін кружечок. Тримайся там, кошенятко! Та більше ранься, бо до весілля не загоїться.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Поліна Креп», після закриття браузера.
