Читати книгу - "Престиж"

Я часто розмірковую про мого давнього противника. З допомогою Олівії він намагався збити мене зі сліду. В його номері використовуються яскраві спецефекти, які пересічний глядач приймає за електричні спалахи, але це облуда. Борден гадав, що обдурив мене й змусив ганятися за привидами, а натомість ми з Теслою приборкуємо дику енергію, невидиму людським очам.

Але Тесла працює надто повільно! Мене непокоїть втрата часу. Я наївно вірив: якщо ми укладемо угоду, замовлений мною механізм буде виготовлений за лічені години. Судячи з його замисленого обличчя і невиразного бурмотіння, я припускаю, що розпочатий мною процес винаходу може не дати практичних результатів. (Містер Еллі по секрету підтвердив, що Тесла нерідко затягує виконання замовлення на місяці.)

На жовтень і листопад я домовився про ангажементи в Англії; необхідно приїхати заздалегідь.

До повернення Тесли я маю два вільні дні; мабуть, було б непогано скористатися нагодою і знайти розклад руху поїздів та пароплавів. Виявилося, що Америка — велика країна в багатьох аспектах — не завжди надає таку інформацію.

21 липня 1900

Робота Тесли вочевидь просувається успішно. Мені до­зволено відвідувати його лабораторію щодва дні; хоча я бачив окремі частини апарату, про випробування навіть не йдеться. Сьогодні я заскочив Теслу зненацька — він відволікся на свої досліди й був цілком захоплений процесом. Моя поява викликала у нього подив і роздратування.

4 серпня 1900

Упродовж трьох днів довкола Пайкс-Піку бушували страшні грози, внаслідок чого я був пригнічений і втратив надію. Я знаю, що Тесла займається власними експериментами, а не моїм замовленням.

Час спливає. До кінця нинішнього місяця я повинен сісти в поїзд, що вирушає з Денверу!

8 серпня 1900

Цього ранку, щойно я увійшов до лабораторії, Тесла оголосив, що мій апарат готовий до випробувань. Сповнений радісного хвилювання, я чекав вирішальної миті. Проте механізм чомусь не спрацював. Цілих три години я спостерігав за тим, як Тесла возився з якимись дротами, після чого повернувся до готелю.

Співробітники Першого банку Колорадо повідомили мені, що гроші надійдуть за день чи два. Можливо, це спонукає Теслу докласти більших зусиль.

12 серпня 1900

Сьогодні зірвалася ще одна спроба демонстрації апарату. Я був розчарований такою розв’язкою. Збентежений, Тесла стверджував, що не міг припуститися помилки в розрахунках.

Стисло опишу наш невдалий експеримент. Прототипом мого апарату є зменшена модель Котушки, що має іншу систему прокладки дротів. Після розлогої лекції про принципи його дії (я нічого не зрозумів, але здогадався, що Тесла радше прочитав її для самого себе, думаючи вголос) Тесла дістав металевий стрижень, який він — а може, містер Еллі — пофарбував свинцевим суриком. Він поклав цей предмет на поміст, прямісінько під конусоподібною конструкцією, сплетеною з дротів; верхівка конуса була спрямована на стрижень.

Коли містер Еллі, виконуючи вказівки Тесли, натиснув на великий важіль, розміщений поблизу основної Котушки, почулося гучне, але добре знайоме шипіння електричного розряду. Тієї ж миті довкола жовтогарячого стрижня зайнялося біло-блакитне полум’я, що загрозливо зміїлося згори донизу. (Я оцінював такий ефект із професійної точки зору і був задоволений, уявив­ши, як він вплине на мій майбутній номер.) Спалахи множилися, шум зростав, і невдовзі виникло враження, що розплавлені частки стрижня бризнули на підлогу, хоча це не відповідало дійсності — стрижень був анітрохи не пошкоджений.

Кілька секунд по тому Тесла театрально змахнув руками, і містер Еллі повернув важіль у вихідну позицію. Електрика моментально вимкнулася, а стрижень нікуди не дівся.

Тесла негайно заглибився в пошуки причин загадкового збою і, як уже траплялося раніше, забув про мою присутність. Містер Еллі порадив мені зачекати кілька днів і утриматися від візитів до лабораторії, але я ­гостро усвідомлюю, як швидко летить час. Цікаво, чи вдалося мені навіяти це відчуття містеру Теслі?

18 серпня 1900

Головною подією цього дня стала не друга зірвана демонстрація апарату, а моя бурхлива суперечка з Теслою. Сварка спалахнула відразу після того, як механізм знову не спрацював. Ми обидва нервували: я — від розчарування, а він — від досади.

Коли жовтогарячий стрижень учергове відмовився рушити з місця, Тесла підхопив його й дав мені потримати. Кілька секунд тому його огортало сліпуче сяйво і навсібіч летіли іскри. Я обережно взяв стрижень, очікуючи, що він обпече мені пальці. Проте метал виявився холодним. І найдивніше, що він був не прохолодним через відсутність розігріву, а в буквальному сенсі крижаним. Я зважив його на долоні.

— Ще кілька таких невдач, містере Енджер,— люб’язно мовив Тесла,— і мені доведеться віддати вам це як сувенір.

— Я прийму його,— відказав я,— хоча волів би отримати те, за що заплатив гроші.

— Якби мені дали більше часу, я міг би зрушити ­Землю.

— На жаль, часу обмаль,— відрізав я, жбурнувши стрижень на підлогу.— Я не маю бажання зрушити Землю. І ця металева палиця мене не цікавить.

— Тоді назвіть, будь ласка, об’єкт, якому ви надаєте перевагу,— саркастично зазначив Тесла.— Я зосереджусь на ньому.

Утративши над собою контроль, я вивільнив почуття, що їх стримував останніми днями.

— Містере Тесла, я дозволив вам працювати з кавалком заліза, бо вважав це необхідним для експериментальних цілей. Чи правильно я розумію (хоча варто було додуматися раніше), що ви могли би використати будь-який інший предмет?

— У межах розумного — так.

— Чому ж ви не змогли сконструювати апарат, здатний виконати те, що мені потрібно?

— Тому що, сер, ви нечітко сформулювали ваші вимоги!

— Мої вимоги не поширюються на залізні дрючки,— обурено зауважив я.— Навіть якщо ваша штуковина запрацює, мені від того ні холодно ні жарко. Я хочу перемістити живу істоту. Людину!

— Отже, я мав би демонструвати мої невдачі не на злощасному шматку заліза, а на живій людині? Кого ж ви обрали для участі в цьому небезпечному експерименті?

— Хіба він небезпечний? — спитав я.

— Будь-який експеримент несе в собі певний ризик.

— Я сам користуватимусь цим апаратом.

— Ви обрали об’єктом самого себе? — Тесла зловісно засміявся.— Сер, перш ніж ми перейдемо до експериментів, я просив би вас сплатити мені всю домовлену суму.

— Перепрошую, мені час іти,— сердито обірвав його я і розвернувся до виходу. Не попрощавшись ні з ним, ні з Еллі, я вискочив надвір. Ренді Гілпіна ніде не було видно, але я не уповільнив крок, налаштувавшись пройти пішки весь шлях до міста, якщо буде потреба.

— Містере Енджер! Сер! — Тесла стояв на порозі лабораторії.— Ми погарячкували. Мені слід було дати вам зрозуміліші пояснення. Якби я знав, що ви бажаєте переміщувати живі організми, це полегшило би мою роботу. Значно складніше мати справу з масивними неорганічними сполуками. Жива тканина — зовсім інша річ.

— Що ви маєте на увазі, професоре? — уточнив я.

— Якщо ви хочете, щоб я переміщував живі організми, повертайтесь завтра. Все буде виконано.

Я кивнув на знак згоди й попрямував далі, крокуючи гравійною доріжкою, що йшла з гори. Я сподівався зустріти Гілпіна, але, з іншого боку, не заперечував проти прогулянки, якби той не з’явився. Стежка петляла й звивалася між крутими поворотами, часто обриваючись прямо над проваллям.

Пройшовши десь пів милі, я вгледів яскравий предмет у високій придорожній траві й придивився уважніше. То був короткий залізний стрижень, пофарбований суриком,— явно