BooksUkraine.com » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

146
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 150
Перейти на сторінку:
справді хтось десь доповідав.

- Моя дочка загубилася, - озвався Пракс, - ций корабель забрав мою дочку.

Його вони теж не послухали. Він і не очікував. За виключенням Голдена і його команди ніхто не слухав. Темношкірий подався уперед з серйозною турботою на обличчі. Пракс відчув як волосся позаду шиї стає дибки. Передчуття.

- Повторіть це, - сказав сивий. І за секунду: - ми стріляємо? Хто «ми» ?

Хтось відповів. Медична команда і озброєна охорона дивились на командира. Обличчя нічого не виражали.

- Зрозумів. Команда альфа, новий наказ. Дістатись порту і убезпечити транспортне судно. Застосування сили допускаю. Повторюю: використання сили допускаю. Сержант Чернєв, мені потрібно аби ви перерізали в’язням стяжки на ногах.

Один з охоронців швидко огледів бранців.

- Всіх, сер?

- Всіх. І нам знадобиться каталка для цього джентельмена.

- Що відбувається, сер? – запитав сержант здавленим від страху та збентеження голосом.

- Відбувається те що я віддаю вам накази, - відповів темношкірий чоловік, виходячи з дверей. – тепер марш.

Пракс відчув порух ножа і грубу вібрацію на щиколотках. Він не відчував що його ноги затекли, допоки колоття в мускулах не витисло сльози з очей. Вставати було боляче. На відстані щось бахнуло, немов вантажний контейнер упав з великої висоти. Сержант перерізав амосові пута і перейшов до Наомі. Один охоронець продовжував стояти біля припасів. Медична команда замазувала живіт пораненого гелем що пах чимсь солодким. Сержант нахилився вперед.

Обмін поглядами між Голденом і Амосом став єдиною пересторогою що її помітив Менґ. Звично, немов у туалет, капітан рушив до дверей.

- Агов, - озвався озброєний охоронник, піднімаючи гвинтівку розміром з його руку. Голден виглядав невинно, всі дивилися на нього, у той час як позаду Амос підняв коліна до сержантової голови. Пракс крякнув від подиву і в його бік розвернулась зброя. Спробував підняти руки, та вони все одно були зпутаними за спиною. Венделл ступив вперед і натиснув ногою на стегно лікарки, штовхнувши її на лінію вогню охоронця.

Наомі з обличчям фіолетового кольору стояла коліньми на шиї сержанта. Джим копнув чоловіка з припалювачем в дупу і в той же момент Амос ухопив його за гвинтівку. Припалювач упав на підлогу зі звуком, немов пальцем вдарили по склу. Паула тримала сержантский ніж у руках, повернувшись до одного з бійців спиною, аби той перепиляв пута на руках. Стрілець крутнув ліктем і повітря з Амоса вийшло зі свистом. Джим впав на чоловічу половину медбригади, притискаючи руки чоловіка колінами. Пракс не помітив що зробив Амос, але стрілець гекнув і склався вдвоє.

Паула звільнила пінквотерівця від стяжок у той самий момент, коли лікарка тягнулась до гвинтівки. Звільнений чолов’яга вихопив з кобури упавшого сержанта пістолет і подався уперед, притискаючи цівку до скроні лікарки, яка дотягнулася до зброї на чверть секунди запізно.

Всі завмерли. Лікарка посміхнулася.

- Шах і мат, - сказала вона, опускаючи зброю на підлогу.

Це все зайняло не більше десяти секунд.

Наомі узяла ніж, швидко і методично рухала по зап’ясткам, поки Голден рухався позаду, вимикаючи зв’язок у сірій броні, паралельно зв’язуючи їм руки і ноги стяжками. Чудове відображення попередньої картини. Пракс, тер пальці аби повернути назад чутливість, побачив абсурдну картинку, як повертається сивий і починає викрикувати накази. Ще раз бахнуло, ще один величезний, резонуючий контейнер було скинуто і він зазвучав немов барабан.

- Я просто хочу аби ви знали, як добре ви поставилися до моїх людей, - мовив Венделл до пари, що складали медичну команду.

Жінка відповіла неприємною лайкою, але посміхаючись.

- Венделе, - звернувся до командира найманців капітан, копирсаючись у коробці з їх речами і потім кидаючи йому ключ, - «Сомнамбуліст» все ще твій, але тобі варто дістатися до нього зараз і забиратися звідси к бісу.

- Можеш не розказувати, - відповів Венделл, - дочекаємось каталки. Ми не залишимо його тут, і ми заберемося до того, як надійде допомога.

- Так сер, - відповіла Паула.

Венделл повернувся до Голдена:

- Цікаво було вас зустріти, капітане. Давайте більше так не робити.

Голден кивнув, але одягати броню руками що тряслися не перестав. Амос закінчив з тим самим, потім передав усім конфісковану зброю і речі. Джим перевірив магазин гвинтівки і вийшов через ті самі двері що й сивий командир, за ним Амос і Наомі. Пракс мав поспішити, щоб догнати товариство. Донісся ще один вибух, цього разу ближчий. Менґ подумав що вже під ним дрижить лід, але це могло бути лише його уявою.

- Що…що відбувається?

- Протомолекула вирвалася, - сказав Голден, передаючи ручний термінал Наомі. – інфекція поширюється.

- Я не дудаю що це здалося, капітане, - мовив Амос. З гримасою він ухопився за ніс правою рукою і сіпнув, мов хотів одірвати його з обличчя. Коли відпустив руку, то ніс виглядав майже рівно. Висякав тверді, криваві балабухи з кожної ніздрі і глибоко вдихнув, - так краще.

Алексе? – звернулась Наомі до своєї гарнітури, - Алексе скажи мені що лінк ще тримається.

- Поговори зі мною.

Голос її тремтів.

Ще один бабах, цього разу найгучніший з тих, що їх колись чуто було Праксом. Трясіння льоду не було уявним – ботаніка швиргонуло на підлогу. Повітря мало дивний запах перегрітого заліза. Освітлення мигнуло і вимкнулось; загорілися блідо-блакитні евакуаційні світло діоди. Звучала сирена низького тиску, її трьох тонове мекання було розраховане аби ширитися у тонких і танучих шарах повітря. Коли Джим заговорив, то його слова звучали майже задумливо.

- Чи вони можуть бомбардувати станцію.

 

Станція Ґанімед була одним з перших постійних людських майданчиків на зовнішніх планетах. Її будували маючи на увазі довготерміновість не тільки у архітектурі, але також аби вона допомагала у великій експансії людства в темні краї Сонячної системи. Можливість катастрофи закладена в її ДНК і малася на увазі з самого початку. Це була найбезпечніша станція Йовійської системи. Саме ім’я викликало з уяви картинки новонароджених малюків і склепіння, сповнені харчовими рослинами. Але за місяці, відколи впали дзеркала, картина зблідла.

Двері тиску, які мали мінімізувати атмосферні втрати були заклинені відкритими, коли локальна гідравліка вийшла з ладу. Аварійні запаси було використано але не поповнено. Все цінне, що можна було обміняти на їжу чи прохід на чорний ринок було вкрадене і продане. Соціальна інфраструктура Ґанімеду повільно і безповоротно занепадала. Найгірші з найгірших сценаріїв не передбачали подібного. Пракс стояв

1 ... 56 57 58 ... 150
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"