Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

6. Марна впевненість багатіїв

1 Горе безжурним на Сіоні та безпечним на горі самарійській, значним у першому з народів, до яких дім Ізраїля приходить! 2 Перейдіть у Калне й гляньте, а звідти йдіть у Хамат Великий, потім спустіться в Гат Філістимлянський. Чи ж вони ліпші, ніж ці царства? Чи ж їхня країна більша, аніж ваша? 3 Ви віддаляєте день лиха й наближаєте насильства осередок. 4 Вилежуєтесь на слонових ложах і розтягаєтесь на їхніх постелях; їсте собі ягнят з отари та телят із хліву. 5 Кричать під звуки гарфи, вигадують собі, немов Давид, музичне знаряддя. 6 П'ють вино в великих чашах, намащуються мастьми вельми дорогими і над руїною Йосифа не вболівають. 7 За те ж підуть тепер у полон на чолі полонених, і гульня тих, що вилежувалися, минеться. 8 Господь Бог поклявся самим собою, - слово Господа, Бога сил: «Мені огидна Якова гординя, його палаци ненавиджу; я видам місто з усім, що є у ньому.» 9 І станеться, коли в одному домі лишиться десять чоловік, вони помруть. 10 І останеться мало хто, щоб виносити спалені кості з хати. І як хтось спитає того, що в самій середині у хаті: «Чи є ще хтось із тобою?» - і той відкаже: «Ні!» - тоді він скаже: «Цить, бо не годиться згадувати ім'я Господнє!» 11 Бо ось Господь накаже, й великий дім на скіпки розпадеться, а малий - на тріски. 12 Чи ж коні бігають по скелях? Чи хтось орав коли волами море? А ви обертаєте правосуддя в отруту, плід справедливости - у полин. 13 О ви, що радуєтесь невідь чому, кажучи: «Чи ж не нашою силою ми здобули собі могутність?» 14 «Та ось, доме Ізраїля, я на вас підійму, - слово Господа, Бога сил, -народ, і вас тіснитимуть від Хамат-входу до Арава-потоку.»

7. Спротив маловірів пророцтвам Амосовим

1 От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось він створив сарану тоді, коли отава почала гнатися вгору. То була отава по царській косовиці. 2 І як вона перестала їсти траву у країні, я мовив: «Господи Боже, прости, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!» 3 І жалко стало Господеві того: «Не бути цьому!» - мовив Господь. 4 От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось Господь Бог викликав вогонь для суду. І він пожер глибінь велику і намірявсь пожерти землю. 5 Тоді я мовив: «Господи Боже, припини, будь ласкав! Як устоїться Яків? Таж він такий маленький!» 6 І жалко стало Господові того: «І цьому теж не бути!» - мовив Господь Бог. 7 От що він показав мені: Господь стояв на мурі мурованім з повісом у руці. 8 Господь сказав до мене: «Що ти, Амосе, бачиш?» І відповів я: «Повіс.» - Тоді Господь сказав до мене: «Ось я покладу повіс посеред мого люду Ізраїля, Я не прощу йому вже більше! 9 Спустошені будуть висоти Ісаака, Ізраїля святині будуть зруйновані. Я проти дому Єровоама з мечем устану.» 10 Тоді Амасія, бетельський священик, послав до Єровоама, ізраїльського царя, сказати: «Амос змовився на тебе серед дому Ізраїля. Країна не може вже терпіти всіх його слів. 11 Бо ось що Амос каже: Єровоам від меча поляже, й Ізраїль напевно піде в неволю далеко від свого краю.» 12 Далі Амасія сказав до Амоса: «Іди, видющий, тікай геть у землю Юди; там їж собі хліб та й пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше, бо то царська святиня і дім царський.» 14 І відповів Амос і мовив Амасії; «Я не був ні пророком, ані сином пророка не був я. Я пастухом був і порав сикомори. 15 Та Господь узяв мене від отари і сказав до мене: Іди, пророкуй моєму народові Ізраїлеві. 16 Слухай же тепер слово Господнє. Ти кажеш: Не пророкуй проти Ізраїля, і не проповідуй проти дому Ісаака. 17 За це ж так Господь каже: Жінка твоя стане блудницею у місті, сини твої та дочки від меча поляжуть; поле твоє поділять шворкою, і ти помреш у краю нечистім. Ізраїль же напевно піде в полон, геть із свого краю.»

8. Нова погроза карами

1 От що Господь Бог показав мені у видінні: Ось кошик з літніми плодами. 2 І він спитав: «Що ти, Амосе, бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами.» Господь сказав до мене: «Настав кінець моєму народові Ізраїлеві: я не прощу йому вже більше. 3 І співи храму стануть того дня квилінням, - слово Господа Бога; багато трупів буде; на кожне місце кинуте буде мовчання!» 4 Слухайте це, ви, що раді б бідного пожерти і вигубити вбогих краю, 5 кажучи: «Коли мине той новий місяць, щоб нам продати хліб наш? І субота, щоб нам засіки відчинити, і, зменшивши міру й збільшивши ціну шекля, невірною вагою шахрувати? 6 Щоб нам купити бідолах за гроші, вбогого за пару капців, продати висівки пшенишні?» 7 Господь поклявсь гординею Якова: Повіки не забуду ані одного з їхніх учинків. 8 Хіба не затрясеться через це країна; і не затужить кожен, хто живе в ній? Уся вона, немов ріка, піде вгору і скаламутиться, і знов осяде, як ріка Єгипту! 9 «І станеться в той день, - слово Господа Бога, - я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю. 10 Оберну ваші свята в смуток, усі ваші