Читати книгу - "Заборонені почуття , Rexana Keys"

Після того вечора наше життя змінилося ще більше. Ми обидва відчували, що попереду на нас чекає новий, особливий розділ, і ця думка сповнювала кожен день особливим змістом. Ми почали планувати весілля, обговорювати деталі, мріяти про те, як усе буде виглядати. Ден здавався неймовірно щасливим, а я відчувала, що ніщо у світі не може зруйнувати наше щастя.

Вечорами ми сиділи разом , планували поїздки, де ми зможемо побути удвох. Він завжди був поруч — підтримував, коли я хвилювалася через дрібниці, і змушував сміятися, коли я була у своїх думках. Це були ті моменти, що наповнювали мене впевненістю, що я знайшла свою людину.

Щовечора, коли ми поверталися додому після довгого дня, він обіймав мене й казав, що ніколи не відчував себе таким щасливим. Я дивилася в його очі й розуміла, що ці слова — щирі, і ми дійсно створили щось важливе, щось справжнє.

Ми разом готували наш спільний простір до нового етапу життя, доповнюючи його дрібницями, що відображали нас обох. Я відчувала, що ми не просто будуємо плани, а творимо історію, яка належить тільки нам.

Підготовка до весілля перетворила наше життя на казку. Ми разом вибирали кожну деталь, обговорювали кольори, квіти, музику, смакували варіанти десертів і сміялися, коли щось йшло не так. Це було неймовірно – бачити, як мрія набуває форми, і розуміти, що цей день стане початком усього нашого майбутнього.

Нарешті настав цей особливий день. Ранок був сповнений хвилювань і передчуттів. Я стояла перед дзеркалом у своїй весільній сукні, і здавалося, що відчуваю кожен подих цього дня. Сукня легка, неначе мрія, спадає білим шлейфом, а на обличчі сяє усмішка – щаслива й трохи розгублена. Серце тріпоче, і думки кружляють, але є одне, що я знаю точно: я готова зробити цей крок і бути з ним назавжди.

Коли я підійшла до арки, прикрашеної білими трояндами й легким серпанком, Ден уже чекав там, стоячи в смокінгу, неймовірно красивий і зосереджений, але в його очах світилася радість і ніжність. Він поглянув на мене так, ніби весь світ зупинився. І в цю мить усе довкола здавалося неважливим – були тільки ми.

Настав час виголосити клятви. Він узяв мене за руки, і я відчула, як наші пальці переплелися, наче зв’язуючи не тільки наші долі, а й усі наші мрії, переживання й моменти, що привели нас сюди.

— Ніко, — почав він, і я відчула, як його голос тремтить. — Ти увійшла в моє життя, і стала для мене світлом, надією, і я обіцяю тобі, що віддам усе, аби ти була щаслива. Обіцяю завжди підтримувати тебе, бути поруч у найскладніші моменти, сміятися разом з тобою й дарувати тобі найщасливіші дні. Я люблю тебе, і ніколи не перестану любити.

Моє серце наповнилося любов'ю до краю, і я ледве стримувала сльози.

— Ден, — тихо відповіла я, тримаючись за нього.— Ти даруєш мені силу, підтримку й любов, яку я завжди мріяла знайти. Я обіцяю бути для тебе тією людиною, яка завжди вірить у тебе, завжди поруч і завжди любить, як у перший день. Я обіцяю любити тебе сьогодні, завтра й завжди.

Наші голоси тонули в музиці, а погляди – в очах один одного. У ту мить світ здавався безмежним, і ми були готові прожити кожен його момент разом.

Коли гості почали святкувати, ми відчували, що все довкола – це тепла мрія, в яку ми поринули удвох. Ми сміялися, танцювали, і кожен момент був сповнений магії. Це був день, про який ми завжди мріяли.

Пізніше, коли залишилися наодинці, я обійняла його, притиснувшись до нього й вдихаючи його знайомий аромат.

— Ден, — прошепотіла я, дивлячись йому в очі.— Я дуже рада, що ти з’явився в моєму житті. Зізнаюсь, що одразу після нашого знайомства я одразу ж щось відчула , але після того поцілунку намагалася викинути все з голови. Але зараз розумію , що дуже рада , що все так сталося.

Він усміхнувся й ніжно провів рукою по моєму обличчю.

— Ніко, я той, хто повинен дякувати долі за тебе. Ти – моя найбільша удача.Я кохаю тебе.

—І я тебе.

Ми обійнялися, знаючи, що попереду ще безліч днів, коли ми зможемо будувати наше щасливе життя разом.

Після весілля ми вирушили в романтичну подорож . Це були дні абсолютного щастя, коли ми досліджували нові місця, смакували екзотичні страви, ходили вздовж пляжів і насолоджувалися кожною хвилиною разом. Ден був поруч зі мною, і я відчувала, що ми справді щасливі.

Одного ранку, коли ми снідали в невеликому кафе біля океану, мене раптом знудило. Я змушена була залишити Дена за столиком і вийти назовні. Коли полегшало, я повернулася, але всередині вже знала, що це не просто випадкове нездужання. Це передчуття було сильним і змушувало серце битися швидше. Повернувшись до готелю, я вирішила не залишати це в здогадках і зробила тест.

Через кілька хвилин, коли я побачила позитивний результат, не могла стримати сліз від щастя. Усе було настільки нереальним, що я якийсь час просто стояла й дивилася на маленькі лінії, не вірячи своїм очам. Потім, зібравшись із думками, обережно підійшла до Дена, який якраз щось роздивлявся на своєму ноутбуці.

— Ден, — прошепотіла я, ледь стримуючи хвилювання.

Він підняв очі, усміхаючись, але, побачивши вираз мого обличчя, відразу став серйозним.

— Щось сталося? – запитав він, тримаючи мене за руки.

Я мовчки показала йому тест. Він на мить застиг, уважно вдивляючись у лінії на тесті, а потім його обличчя розплилося в щасливій усмішці.

— Ти... ти серйозно? Ми будемо батьками? – його голос затремтів, і я бачила, як блищать його очі.

— Так, — прошепотіла я, усміхаючись крізь сльози радості. — Ми будемо батьками, Ден.

Він обійняв мене, міцно притискаючи до себе, а я відчувала, як сильно б’ється його серце.

— Ти не уявляєш, яке це щастя, Ніко, — сказав він, не відпускаючи мене. — Ти зробила мене найщасливішою людиною у світі.

— Я теж неймовірно щаслива, — відповіла я, дивлячись йому в очі. — Дякую тобі за це диво.

Ми стояли, обійнявшись, у нашому маленькому всесвіті щастя, відчуваючи, як наші життя змінюються назавжди.

Після того, як ми дізналися про малюка, Ден буквально не відходив від мене ні на крок. Він турбувався про мене з такою ніжністю й увагою, що я відчувала себе найулюбленішою й найзахищенішою людиною у світі.