Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

— Лізі, принеси, будь ласка, ще два набори столових приборів та тарілок, — вдосталь насміявшись, попросила Надя. — Якщо вже у Вільгельма зірвався званий обід, треба йому, а заразом і братові, хоча б званий сніданок влаштувати.

Служниця охоче підскочила.

— І щось ситне з кухні прихопи, — підморгнула Надя.

— Окіст згодиться? А може, запечену індичку?

— Візьми і те, і те. І побільше.

— Я миттю.

Надія зустрічала Лізі біля дверей. Бідолашні бодігарди, вочевидь, дуже зголодніли. Якими ж очима вони проводжали тацю зі стравами, що блищали апетитними соками і випромінювали дивовижні аромати.

— Мілорди, — усміхнулася Надя, — чи не будете ви такі люб'язні поснідати разом з об'єктом, що охороняєте?

Двічі просити не довелося. Вільгельм та Фелікс, зберігаючи незворушність Кевіна Костнера, пройшли до столу. І хоча снідали вони мовчки, неможливо було не помітити задоволення, з яким лицарі розправлялися з величезними шматками м'яса. Наді та Лізі залишалося тільки обмінюватися іронічними поглядами та посміхатися.

Після сніданку у покої навідався несподіваний гість — Арчибальд. І новину він приніс ще ту.

— Міледі, сьогодні у нас в палаці засідає Велика Рада. Ви також повинні бути присутньою, оскільки маєте право голосу.

— Я? — трохи розгубилася Надія.

"Велика Рада" — прозвучало так солідно. Одразу народилася асоціація із засіданням кабінету міністрів. Уява намалювала довгий стіл, за яким сидять величні суворі огрядні чоловіки, у яких на обличчях закарбувався досвід довгих років роботи на важливих державних постах. І яким боком до цього Надя?

— Ну, ви ж пам'ятаєте, що є Радницею Його Величності? — не втримався від єхидства Арчибальд. Втім, тон його голосу відразу змінився на доброзичливо-поблажливий. — Не хвилюйтеся. Остаточне рішення з будь-якого питання завжди приймає Його Величність. Справа Ради — тільки радити.

— А які питання розглядаються на Великій Раді?

— Питання інтересів держави.

Угу. Нарадить їм Надя. Вона поки що дуже слабко орієнтувалася в політиці та економіці Тай-Наїля.

— Його Величність трохи затримується. І попросив мене особисто супроводити вас на Раду. Зайду за вами за годину, — з цими словами Арчибальд відкланявся, а Надя нервово вчепилася в дзвіночок для виклику слуг.

— Лізі, — кинулася вона до помічниці, щойно та переступила поріг. — Мені потрібне щось таке у строгому діловому стилі. Темна спідниця, світлий глухий верх. І піджачок там якийсь.

І хоча нічого подібного у своєму гардеробі Надя не бачила, але ж не в бальній сукні їй з'являтися на засіданні місцевої ради міністрів?

Хтозна, яких неймовірних зусиль довелося докласти Лізі, аби скомбінувати вбрання так, щоб хоча б плечі виявилися закритими. Ну, не ходять місцеві жінки на ділові зустрічі — немає в їхніх гардеробах нічого, що відповідає такому заходу.

Врятувала ситуацію накидка з чорного оксамиту, яка зіграла роль піджака. Вона була закріплена на грудях брошкою, і вуаля — перед Арчибальдом, що прибув за Надією як і обіцяв, постала ділова жінка Тай-Наїльського розливу.

Радник, галантно взявши під лікоть, повів коридорами. Вірна варта з двох ситих, але, як і раніше, невиспаних Кевінів Костнерів з готовністю прилаштувалася ззаду, тримаючи дистанцію кілька метрів.

— Думаю, вас може чекати холодний прийом, — попередив Арчибальд. — До Великої Ради входять дуже поважні впливові персони. Тай-Наїльським чоловікам важко сприймати жінку рівноправним учасником подібних заходів.

— Мені не звикати, — заспокоїла Надя.

— Натякаєте, що ваш покірний слуга вже продемонстрував, як це буває? — посміхнувся Арчибальд. — Каюся, і мені важко було звикнути до думки, що таку гарненьку голівку можуть відвідувати думи не лише про моду та бали. Сподіваюся, ви не тримаєте зла?

Ого, Радник підсміюється над собою. Який прогрес.

— Що ви, мілорде. Навпаки, ціную вашу турботу, — Надя кивнула у бік охоронців.

Їй, звичайно, цей почесний хвіст поки що лише створював проблем, але Надію зворушив сам факт, що Арчибальд потурбувався про її безпеку.

— Проте хочу вас застерегти, — Радник знизив гучність голосу, — варто виявляти обережність з одним із членів Великої Ради — лордом Дугласом, головним скарбником Його Величності.

Перекладаючи на звичну для Наді термінологію — мова про міністра фінансів.

— А що з цим паном не так?

— Мені стало відомо, що він поставив велику суму на перемогу лорда Вільгельма в останньому випробуванні лицарського турніру.

А фінансист азартний, хоча, здавалося б, це має бути несумісно з його посадою.

— Як ви пам'ятаєте, все до цього йшло — до перемоги лорда Вільгельма, — Арчибальд підвів її до гвинтових сходів. — Але через ваше рішення відсторонити братів-лицарів від змагань перемога дісталася іншому. В результаті лорд Дуглас втратив кругленьку суму. І міг затаїти на вас образу.

Отже, скарбник ще й мстивий. Такий собі портрет вимальовується.

— Ми майже на місці, — важко дихаючи після крутого підйому, сказав Арчибальд. — Засідання Великої Ради проходять тут, на верхньому поверсі Північної вежі.

От вірно Ерланд місце вибрав. Мимовільна зарядка місцевим чиновникам.

Арчибальд віддихався і відчинив перед Надею важкі різьблені двері. Картинка, що відкрилася погляду, була приблизно такою, яку малювала її уява. Тільки стіл був не прямокутний, а круглий, але лорди, що сиділи за ним — саме такі, як Надія і уявляла: солідні, поважні, статечні, у строгих дорогих камзолах.

Доблесні Надині Кевіни Костнери залишилися чергувати біля дверей, а саму Надю Арчибальд провів усередину.

— Дозвольте представити, мілорди, леді Надія, нова Радниця Його Величності, — урочисто промовив він і підвів до вільного стільця.

Надя привітала всіх легким поклоном голови та сіла. А Арчибальд почав знайомити її з членами Ради. Декого вона вже бачила у королівській ложі під час лицарського турніру. Але були й нові обличчя. Вона гадала, хто з них виявиться лордом Дугласом, і дійшла висновку, що непривітний пан з похмуро насупленими густими бровами та невдоволеним виразом обличчя і є азартний скарбник. Але ж ні. Цього грізного товариша Арчибальд представив як голову вищого королівського суду. А Дугласом виявився миловидний джентльмен, один з небагатьох, хто усміхався Наді привітно. От і зрозумій, хто тут друг, а хто ворог.