Читати книгу - "Сатирикон-XXI (збірка)"

— Сама бачу, шо на общий. Ми других нє дєлаєм… — Відповіла жінка з-під маски, рукою в гумовій рукавичці обережно взяла коробочку й понесла кудись у глиб кімнати. Федір Іванович ще хвилинку постояв перед віконечком, та, зрозумівши, що нікому до нього справи нема, повернувся й вийшов.

Над золотоверхим Києвом уже розквітнув черговий весняний день. День світлий і радісний. День, сповнений нових творчих шукань та здобутків. Федір Іванович гордо підвів обличчя до неба, обсмикнув плащ і покрокував назустріч новому дню.

Липень — серпень 2009 р.

Німецькій літературі присвячується

Гайнріх сидів у своїй кімнатці край вікна другого поверху й замислено дивився в далечінь над дахами. На столі перед ним стояла миска з картопляним салатом, викладеним на великий клапоть житнього хліба. Із одного боку хліб був надкушений, і відбиток гайнріхових зубів чітко вихилявся по хлібній плоті, пористій і м’якій.

Над червоними черепичними дахами вже западали сутінки. Світло-сиві перисті хмари тяглися гострими хвостами на захід, слідом за світилом, котре вже сховалося за обрій.

«Ото що воно — Мати брата… Наслухаєшся тут…» — Гайнріх сягнув рукою й відпив ковток цикорієвої кави з великого мідного кухля. Гіркувато-солодкий напій ковзнув горлом униз і масною цівкою розтікся стравоходом, лишаючи по собі нудотно-млосний присмак.

«Мій брат, звісно ж, геній… Так є, і я свідомий цього… — Думки в гайнріховій голові шикувались, немов солдати, у бездоганний німецький стрій. — А я його брат. І це велика честь».

Десь із годину тому над містечком пройшов дощ. Вологе молоде листя яблунь, кленів та інших деревець уздовж вулиці приємно вилискувало, поступово перетворюючись із темно-зеленого на чорне. Десь цівкали дрібні пташки, умощуючись на ночівлю. Іздалеку, з передмістя, глухувато долинав гавкіт самотнього пса. Гайнріх підійшов до вікна й причинив одну половинку. Гавкіт майже стих. Гайнріх сів на місце біля столу.

Він знову сягнув рукою, цього разу тарілки. Хліб із картопляним салатом після ковтка солодкої кави був солонуватим і масним. Тепер надкус на хлібі набув форми цифри «три» з майже однаковими дугами. Проте нижня все ж була трохи меншою. Гайнріх подивився на хліб згори вниз, трохи відвівши руку ліворуч. Знову підніс їжу до рота, та, замислившись, відклав.

«Але ж якщо він такий геніальний, то все, ним сказане, може бути продовжене… — чергова думка прилаштувалась до попередньої шеренги, ставши точно в потилицю попередній. — І ця його фраза… Чекай-но, як то він сказав?..»

Знову ковток цикорієвого напою, знову солодка хвиля покотилася горлом униз. «Як же то він сказав? Ну, як? Ага! Кожен народ заслуговує на таких правителів, яких має. Чи ні? Ні, не так! Кожен народ має таких правителів… Таких правителів, на яких заслуговує… Ось! Воно!»

Гайнріх умочив перо в мідний каламар, старовинний, дуже схожий на кухоль із кавою. Схилився над папером.

Замислився. Крапля атраменту безгучно повзла пером униз, до вістря. Перш ніж остаточно набрякнути й упасти, вона таки встигла стати словом — Гайнріх почав писати:

Кожен народ має таких правителів, на яких заслуговує.

…

Кожен народ має таких святителів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких мислителів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких хулителів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких просвітителів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких визволителів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких поневолювачів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких порадників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких зрадників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких стариків, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких мудаків, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких жінок, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких дітей, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких калік, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких богів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких ворогів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких священників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких грішників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких солдатів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких політиків, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких селян, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких робітників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких художників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких письменників, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких поетів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких драматургів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких літературознавців, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких електриків, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких сантехніків, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких кухарів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких свинарів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких акторів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких режисерів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких пастухів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких друзів, на яких заслуговує.

Кожен народ має таких собак, на яких заслуговує.