Читати книгу - "Юпітер з павою, Павло Гануш"

По обіді Войта купив квітів і ніяковіючи думав, що, мабуть, усі люди на вулиці догадуються, що він новоспечений жених.

На Янину вулицю він прийшов ще не було й четвертої. Обережно крутився на віддалених перехрестях, виглядаючи струнку постать.

Нарешті прийшла! Марек зачекав кілька хвилин і рішуче піднявся сходами.

Серце його закалатало, коли на порозі з'явилась вона.

— Ого-го, товариш поручик, — вигукнула дівчина радісно.

Він несміливо тупцював на місці, тримаючи за спиною букет.

— Надпоручик, — бовкнув Войта у розпачі і церемонно вклонився.

Яна сплеснула руками і запросила до кімнати:

— Серйозно? Я дуже рада, Войто! А це що?

— Це? Це… ах, це скромний дарунок за гостинність, виявлену одного разу до мене в цьому домі. Пам'ятаєш? — Він віддав їй квіти. — Прошу!

Яна вдихнула аромат гвоздик і ніжно потисла його руку.

— Дякую…

Дівчина побігла до ванної набрати води у глечик, а Войта відчув, що у нього по спині забігали мурашки. «Чорт забирай, не можу ж я їй сказати: Яно, я люблю тебе, ходімо розпишемося! Так не робиться!.. І взагалі тут… тут якось незручно. Треба кудись піти, ну хоча б до «Золотої криниці», а там — говорити, розповідати, дивитися на Прагу і тоді… Так, Войто, прекрасна ідея!»

— Чого ж ти не сідаєш? — насварилася дівчина жартома. — Я зараз приготую чай.

— Ні, ні, — він узяв її за руку, — я, власне, зайшов так… зайшов запросити тебе.

— Запросити? Куди?

— Повечеряти. Саме сьогодні мені хотілося б провести гарно вечір, для цього в мене є деякі причини. Уяви собі «Золоту криницю», ліхтарі, тиху музику… Можна тебе запросити, Яно?

Вона перебирала в руках криваво-червону гвоздику, що випала з букета.

— Звичайно, — дівчина тихенько засміялась, — я з радістю пішла б. Тільки не сьогодні, Войто.

— Не можеш? — спитав він розчаровано. — Щось сталося?

— Нічого особливого, — вона махнула рукою і зашарілася. — Я не сподівалась… я вже домовилась про побачення. З Міреком, — додала Яна, помітивши його незрозумілий погляд. — Це мій… ну, просто кажучи, ми будемо одружуватися. Мабуть, восени. Сьогодні я нікуди не можу…

«Так, так, вона ще говорить. І я говорю. Що ж я кажу. Восени… поздоровляю… на весілля… Невже це говорю я? Дивно.

Я навіть сміюся. Ходжу, рухаюся, жартую… А ось і сходи. Ну, звичайно, мені треба іти. Вулиця. Автомобіль. Кричить якась пані. Сонце світить. А я йду, йду… Переходячи вулицю, треба подивитись спочатку ліворуч, потім праворуч! Яке, власне, сьогодні число? Зачекай, як же ця пісенька, що ми її?.. Йду? йду.

Але це щось знайоме… Як я тут опинився? Уже вечір. Отут зараз мусить бути канава. По ній ми пускали кораблики. Ні, це вже, мабуть, нова канавка. А ото мій малюнок на воротях ще й досі видно. Це я малював листоношу з великою торбиною. Так, усе це мені знайоме, але як я тут опинився?»

Войта помалу піднімається по сходах. Стукає тихо, тихесенько. Двері відчиняються. Падає жовтий промінь тьмяного світла.

«І це світло мені знайоме…»

— Войтішечку!

— Мамцю…

Він нахиляється, щоб обняти худенькі плечі. І от він уже сидить за кухонним столом. Отут унизу він оббитий… Це ще відтоді, як Войта влаштовував під столом автогонки. А матуся бігає навколо, говорить, від радості в неї тремтять руки.

— Як я вже давно тебе не бачила, Войтішечку. «Так, давно, давно… Як тут пахне! І запах цей знайомий. Ніде, ніде на світі так гарно не пахне. Хочеться заплющити очі ї вдихати, вдихати цей аромат спокою…»

Матуся підійшла ззаду до стільця. Обнімає його голову, гладить по голові, як завжди, як тоді, коли волосся ще неслухняно стирчало в усі боки.

— О боже, хлопчику, та в тебе уже сивина!

Він притулився головою до її грудей. Отепер цей запах чути сильніше.

— Матусю… як тут гарно, матусю!

КНБ — Корпус національної безпеки Чехословаччини.

МНК — Місцевий національний комітет, орган влади на місцях.

Бригадники — члени молодіжних бригад Чехословаччини, які у вільний од роботи чи навчання час допомагають сільськогосподарським кооперативам і держгоспам.

Ця назва походить від чеського divy — дикий.

СІС — (Сі-Ай-Сі) — англійська контррозвідка.

Кундшофт (зіпс. нім.) — клієнт.

Um Gotteswillen (нім.) — боже?

Alarm (нім.) — тривога.