Читати книгу - "Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш"

На жаль, на цьому мої пригоди не закінчилися. Мабуть, сьогодні всі мої зірки, які приносять удачу, стали дружньо в ряд і показали мені дупу. 

Друга зустріч була призначена на дев'яту вечора і ми, як нас вчили, чекали гостей, привітно посміхаючись. 

Але в повітрі знову запахло смаженим, особливо після того, як гості завітали не з парадних дверей, а з бічних. Як виявилося, з тих, які закривалися на ключ, доступу до якого не було навіть у мене, і пройшли вони в один з тих кабінетів, до яких мене так само не допускали. І добре було б якби на цьому всі дивацтва закінчилися, але ні. В той момент знову з'явилося шестеро мужиків страхітливого вигляду, але вже інших, які вели одного маленького, щуплого чоловічка, щільно стиснувши його в кільці своїх масивних тіл. За їхніми спинами мені не було видно все, але видовище було відверто дивним. 

На щастя, у них не було жодних прохань, за якими можна було б зрозуміти, що вони практикували середньовічні тортури, але загальне враження від їх різношерстої компанії все ж змазалось. А потім ще й остаточно погіршилося, після того, як вони закінчили свої "переговори" і вийшли з кімнати. 

Тепер-то я їх змогла розглянути. Грізні мужики нагадували головорізів, які тепер зі знудженим виглядом тягли того, меншого, з мішком на голові до виходу. І якщо ще годину тому цей чоловік сам входив у двері Клубу, то виходив він тепер під ручку, ледве перебираючи ногами. 

Мати чесна, що відбувалося і що вони збиралися з ним робити? Такі моторошні сцени я раніше бачила тільки у фільмах і точно знала, як вони закінчувалися. 

Прикривши від жаху рот руками, щоб не закричати, я почала відступати, поки не натрапила спиною на когось і від страху ледве не підстрибнула на місці. Позаду мене стояв Ендрю, який акуратно притримав мене за плечі. 

- Пішли, вразлива, - промовив він, мабуть, правильно розцінивши мою реакцію, і потягнув за руку в бік бару. Підвів ближче, взяв з полиці пузату пляшку і налив порцію алкоголю в стакан. - Пий, це твої нерви заспокоїть, - з посмішкою промовив він. 

- Що це було? - Я тремтячими руками взяла склянку і не замислюючись проковтнула вміст. 

- Не звертай уваги, тут таке буває і досить часто, - знизав плечима хлопець, - ти, головне, пам'ятай: всі сюди приходять на своїх двох і йдуть на своїх двох, а от що там далі - це вже не наша справа.

Це була дуже егоїстична і зручна позиція міркувати типу "моя хата з краю - нічого не знаю". І навіть про те, що знали, ми зобов'язані були мовчати за умовами договору, за недотримання якого нам офіційно погрожували просто космічні штрафи, а неофіційно... Що ж, я вже мала більш-менш наочне уявлення про те, що творилося в цьому Клубі, і краще б це були еротичні масажі та бдсм - сесії.