Читати книгу - "Замiж за старого, Мері Лі"

- Отже, розлучилися через непорозуміння. Як не ново. - Похитала головою Оля. - І ти все ж її відпустив? Так просто?

- Так, як я міг достукатися до Свєти, якщо вона не хотіла мене слухати? - Діма повернувся і обурено подивився на Олю. - Коли дистанційний зв'язок обірвався, я потім кілька разів приїжджав в село саме до неї. Приходив в будинок, але мені дали відворот-поворот. Я отримав тоді стільки негативу на свою адресу, що раніше нічого подібного не чув ні від кого. Мене звинуватили в зраді. Мовляв, я віддав перевагу комусь іншому на стороні. Без поняття, хто доніс цю брехню, але мої спроби порозумітися ні до чого доброго не привели.

- Але ж у неї не було друзів, раз до знайомства з тобою сиділа під замком. Тоді, хто міг поширити плітки? Твої заздрісники? - Задумалася Оля, висловивши кілька запитань вголос. - Можливо, комусь було вигідно вас посварити.

- Тоді в моїй душі вирувала буря емоцій, причому негативних. Не міг думати раціонально. Я прийняв рішення, яке на той момент здавалося правильним. Розлучитися, і більше не битися об глуху стіну. - Діма знову відвернувся до вікна і важко зітхнув. Спогади давалися насилу, але раз вже почав розповідати, варто розставити все по поличках. - Минуло близько чотирьох років, як перестали спілкуватися. Я вже університет закінчив, працював у батьківській компанії. Графік залишався таким же напруженим, але час на дівчат знаходив. Ну, їх всього-то у мене було троє. За мірками друзів така кількість пасій це занадто замало. Всі, з ким зустрічався, ставилися з розумінням до моєї зайнятості. Мабуть, їм лестила увага заможного синка, тому намагалися мовчати і не пред'являти претензій, що не сиджу з ними 24 на 7. Роблю подарунки і то гаразд. - Презирлива посмішка з'явилася на вустах чоловіка, якого коробило настільки поверхневе ставлення з боку протилежної статі. - Вони не бачили в мені особистість, а тільки тінь мого батька, що постачав мене грошима. І тут я подумав про Світлану. Вона спочатку приймала мене таким, який я був - простим сільським хлопцем, за збігом обставин народившись в сім'ї багатіїв.

- Захотів відновити відносини? - Припустила Оля. Хоча насправді зовсім не розуміла Свєту, що включила ігнор після того, як не отримала належну порцію уваги. Ось щось підказує, хтось доклав руку в стосунки закоханої парочки. Правда, поки ніяких зачіпок. Жах, вже поводиться, немов детектив. Скоро почне допитувати очевидців, щоб розплутати клубок таємниць. Якщо Діма не додумався з'ясувати справжню причину поведінки своєї дівчини, то третій особі навіщо це треба? Зараз би про власні стосунки турбуватися.

- Імпульсивність зіграла роль. Не завжди вдавалося зберегти самовладання і взяти під контроль емоції. Та й вже в зрілому віці часом дозволяю вирватися на свободу гніву. - Хмикнув Діма. - Я поривався з'їздити до Світлани. Найсильніша туга нахлинула з головою, та так, що важко дихати стало. В один день я не стримався, кинув все, і навіть розлучився з дівчиною, з якою зустрічався, правда, так не зміг полюбити. Я відправився в село з щирим наміром повернути Світлану будь-якими шляхами. Але вдома її не застав. Дізнався, вона давно переїхала в місто. Я ні сном, ні духом. Не уявляв, що теж знаходиться в Санкт-Петербурзі. Її точних контактів мені не дали. Родичі Світлани були налаштовані проти мене навіть того, як минуло багато часу. Повертався додому ні з чим, і поняття не мав, як шукати цю вічно зникаючу дівчину.

- І все-таки доля ще раз вас звела. - Констатувала факт Оля.

- Так, несподіваним способом. - Знову у Діми з'явилася ласкава посмішка, яка викликала у Олі почуття обурення. Їй хотілося, щоб він так посміхався тільки їй, а не комусь ще. Нехай і при згадці колишньої дівчини. Ну, ось. Прокинулися власницькі замашки. Яке ще відкриття зробить Оля в цей вечір?

А тим часом Діма продовжував розповідати подробиці:

- Дуже втомився від роботи і вирішив дозволити собі прогулятися в будній день по вулиці. І зіткнувся з нею. Вона була в компанії туристів, які уважно слухали кожне вимовлене нею слово. Свєта працювала гідом. Я згадав, як свого часу з цікавістю слухала мої розповіді про Пітер. Постійно записувала в зошити цікаві факти про місто. І її мрії переїхати сюди і стати екскурсоводом збулися.

- Ти відразу підійшов до неї або дочекався зручного моменту? - Тоді Діма приймав набагато більше спонтанних рішень. Оля намагалася представити його в образі того хлопця, що міг робити безрозсудні вчинки. Також вона порівняла його з серйозним чоловіком, що стояв перед нею. Кого б воліла? Відповідь була очевидна. Зараз він більше подобається, так як з ним нинішнім не страшно дивитися в майбутнє. Вже краще приймати обдумані рішення, ніж робити все нерозумно.

- Приєднався до екскурсії, купивши квиток. Свєта лише мигцем глянула на мене і продовжила із захватом розповідати про місцеві визначні пам'ятки. Вона не впізнала мене. Принаймні, завжди це стверджувала, коли ми потім поверталися до розмови про нашу першу зустріч в Пітері. - Розсміявся Діма безтурботно. Розслаблений стан знову до нього повернувся, і, здавалося, раніше виник похмурий настрій розчинився безслідно. Він виглядав щасливим. - Коли туристи розійшлися, я підійшов до Свєти. Вона була здивована, коли побачила мене. Думала, що ніколи не зустрінемося через мою завантаженість.

- Світлана не ховалася від тебе? Ти ж їй роз'яснив, що чотири роки тому вона даремно влаштовувала сцени ревнощів? У тебе нікого не було, крім неї. - Оля думала, що багато людей по дурості розходяться. Але краще пізно, ніж ніколи поговорити, як на духу і визнати власні помилки.