Читати книгу - "Королівство у спадок, Олег Говда"

— Гм, думка непогана. Що скажеш, Аристарху?

— Цілком і повністю підтримую. Набір ветеранів, замість найму ландскнехтів, теж стане підтвердженням легенди, про лише часткове відновлення вашої кредитоспроможності. Було б багато грошей — ви б із інвалідами [тут, — ветеранами] не зв'язувалися. Скільки накажете видати капітанові?

— Це ви самі вирішуйте, — відмахнувся я. Але не втримався від шпильки. — Згідно легенди про кредитоспроможність…

Після цього надав радникам вирішувати фінансову сторону питання, а сам повернувся до Леонідії. Дівчина явно була не у своїй тарілці. За весь обід не сказала й пари слів.

— З тобою все гаразд?

— Так, дякую… А що?

— Ну, я просто раніше не бачив тебе такою задумливою? Нічого не трапилося, правда?

Леонідія помовчала трохи, але все ж таки не витримала і зізналася.

— Так, Колю… ти маєш рацію, — амазонка взяла мою руку в долоні. Теплі та ніжні. — Мене турбує, що залишаючись з тобою, я порушую клятву, дану королеві амазонок та Колу сестер. А піти — значить, порушити обіцянку, дану тобі.

— То справа лише в обітниці? — не знаю чому, може, через втому, але я вирішив скористатися моментом і прояснити наші стосунки. Навмисно загострюючи ситуацію. — І все? Більше нічого тебе тут не тримає?

Леонідія швидко глянула мені в обличчя, потім усміхнулася, подалася вперед і поцілувала.

— Не треба... мій принце. Я знаю, ти будеш великим та грізним государем. Але ніколи не роби боляче тим, хто тебе кохає.

— А ти мене кохаєш? — продовжував наполягати я.

— Дурний… Великий, сильний і дурний… мужчина… — зітхнула дівчина. — Звичайно, я тебе люблю. І дуже хочу виконати загадане тобою бажання: завжди бути поряд. Але клятви, дані в Колі сестер, не пусті слова. Розумієш?

— Так…

Я це розумів. Ніхто не хоче жити брехуном та зрадником. Навіть Юда не витримав і повісився. Але я вже придумав, як вирішити проблему.

— Дякую рідна. Я щасливий… Правда, правда… І ось як ми вчинимо. Тільки не перебивай. Добре?

— Звучить погрозливо… — очі амазонки потемніли.

— Спершу дослухай.

— Гаразд, гаразд… Я слухаю.

— Свинорила ми з тобою перемогли разом, правильно? Тоді чому все золото стало тільки моїм?

— Тому що я теж твоя… — знизала плечима Лія. — Та й навіщо мені стільки?

— Щоб купити собі волю.

— Я й так вільна… — обурилася амазонка.

— Холера!.. Ти можеш вислухати до кінця? Мовчки?

— Можу, — дівчина навіть відсунулась. — Але ж ти нічого не кажеш… Тільки натяки якісь… І вони мені не подобаються!

— О боги! Гаразд. Зробимо так… Вибачай.

Я сів поруч, обійняв дівчину за плечі однією рукою, другою затиснув їй рота і, незважаючи на спроби звільнитися, швидко зашепотів на вушко:

— Ти візьмеш частину грошей і відвезеш у подарунок від мене своїй королеві. Скажеш, що це запорука дружби між нашими державами. Це раз! Два, — скажеш королеві, що я хочу найняти в особисту гвардію амазонок. Скільки, на який термін і за яку винагороду, нехай королева вирішує сама. Не збідніємо. І найголовніше — це моя неодмінна умова! Капітаном загону амазонок хочу бачити тільки тебе! А оскільки ти будеш не просто командиром загону найманців, а начальником охоронців, я наполягаю на тому, щоб королева та Коло сестер зняли з тебе всі клятви. Оскільки, після повернення сюди, тобі доведеться скласти присягу вірності Сонячному Піку… Ну, і мені, звісно.

У міру того, як я казав, опір слабшав. А під кінець, Леонідія взагалі перестала смикатися. Слухала уважно.

— Ось такий план. Як гадаєш? Королева погодиться відпустити тебе за хорошу суму?

— Ммм ... ммм ...

— Вибач…

Я зовсім забув, що все ще затискаю рота дівчині. А коли відпустив її, то почув неголосні оплески. Оглянувся… Аплодували Лавр Тулі та дворецький.

— Не зрозумів?

— Ваша високосте, — обидва дружно вклонилися. — Це був чудовий зразок дипломатії та переконування. Ви справжній правитель.

— А вам би лиш… — махнув рукою і невпевнено озирнувся на Леонідію. Бо все ще не почув її відповіді. Але, судячи зі щасливого блиску очей дівчини, вона і не була потрібною. Це зрозуміли й порадники. За спиною у мене спершу засовгали стільцями, а потім і двері тихо заскрипіли.