Читати книгу - "На твоєму боці, Уляна Пас"

– Я все своє життя з мамою прожила. Було непросто, тому що вона часто хворіла, але я швидко навчилася працювати та допомагала їй як могла, – починаю розповідати. – Мама померла від хвороби. У нас не було коштів на її лікування. А потім з'явився тато… Моя тітка, мамина сестра, розповіла йому про її смерть. Виявляється, у минулому у них з мамою був роман, в результаті якого з'явилася я. Потім тато поїхав, адже збирався одружуватися з іншою дівчиною, а мама так і не наважилася розповісти йому про мене. От тепер я думаю… Коли вона хворіла і розуміла, що потрібні гроші, могла ж звернутись до нього. Могла… Але не зробила цього. Мабуть, розуміла, що він не допоможе. Тепер тато хоче зробити мене своєю донькою офіційно. Напевно, відчуває провину перед мамою. Я дуже довго противилася цьому, а тепер розумію, що ніколи не стану Азаровою. Не тому, що його сім'я проти цього. А тому, що він сам цього не хоче. Для нього це як спокута провини перед мамою, а не любов до мене. 

Зупиняюсь у той момент, коли на очі навертаються сльози. Ян розуміє, що зараз буде потоп, тому пригортає мене до себе і цілує у скроню. Я тихо плачу, поки їдемо до його квартири, а коли залишаємо автомобіль, біля під'їзду Ян піднімає мене на руки.

– Що ти робиш? – питаю розгублено, тримаючись за його плечі. 

– Ти й так багато пережила сьогодні. Хочу доставити тебе до ліжка, – він усміхається, а я розумію, що з Яном мені дуже пощастило. 

Я так чекала змін у цьому хлопцеві, а тепер розумію, що не хочу бачити його іншим. Ян хороший, добрий, щирий. Він кохає мене, і це видно. 

Впевнена, що разом ми подолаємо всі труднощі. Що б не сталося – я буду на його боці.