Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

Новорічні свята закінчилися і цілком задоволені гості вже  роз'їхалися по своїх домівках. Ларс нарешті міг повернутися додому. Його чимала квартира в Срібленцях все ж таки була не дуже придатною для комфортного проживання взимку.

Звісно, він би міг тишком-нишком пересидіти в помісті в своїх апартаментах, але проблема в тому, що він вже собі не довіряв. Боявся, що не витримає і прокрадеться до Рамії. Не дай боги, хтось би помітив цей моветон: якийсь родич, тринадцята вода на кисілі, крутиться біля знатної айри.

Затримуючись час від часу в Срібленцях, Ларс привчав себе жити без неї. Адже діло не тільки в декількох святкових днях, а в самому відборі. Якщо в хижці, коли тільки запропонував Рамії цю авантюру, він ні секунди не сумнівався в своєму душевному спокої, то зараз - чоловік би тричі подумав, чи варто взагалі відсилати її на цей клятий відбір.

"Але ж вона є найкращою кандидатурою!" - заспокоював він себе, придушуючи власницькі інстинкти.

У веселій компанії охоронців виходило більш-менш забутися і відсторонитися від бентежних думок, а от коли Ларс залишався на самоті - хотілося завити вовком. Чим би він не займався, з ким би не розмовляв, спомин про Рамію в його обіймах маревом висів перед очима.

"Відьма, а не дівка, геть причарувала!" - сердився на себе Ларс, спонукаючи коня бігти швидше. Білий день добігав кінця, тому чоловік волів потрапити додому засвітла.

Приїхавши в помістя, він перестрибуючи через сходинку направився до себе. Затримався біля дверей найманиці, прислухався. Звідти лунав дівочий сміх. "Мабуть, знову з Лолою щось обговорює!" - ревниво подумав чоловік, заходячи до своїх апартаментів.

Він скинув на ходу одяг і першим його бажанням було прийняти ванну. 

В Срібленцях з гарячою водою була проблема. Будинки будувалися нашвидкуруч, а в багатьох - вбиральня була взагалі на вулиці.

Ларс любив комфорт і всіляко створював його навколо себе. Лежачи в величезній купелі з ароматною гарячою водою, чоловік намагався обдумати реконструкцію Срібленців. Але замість архітектурних планів, в голові спливали кадри, як він в цій само ванні дві неділі тому кохався з Рамією. "Навіщо я себе мордую, уникаю її? Часу до розлуки залишилося зовсім мало, а я веду себе, наче перезрілий підліток."

****

Лола зазирнула до величезної шафи, дістала вподобане нею вбрання і простягнула його Рамії.

- Ось, дивись! Сукня якраз для довгоочікуваного побачення! З розпіркою, як я люблю! І колір який гарний - темно-фіолетовий! А це чорне зі сріблястим мереживо в зоні декольте - очей не відвести! М-м-м, будеш королевою ночі!

- Лоло! Це не сукня! - засміялася Рамія.

- А що? Штані? Так, знімай з себе цю сувору сукеночку старої діви і одягайся як годиться! 

Камеристка простягнула сукню Рамії.

- Лоло, це нічна сорочка! - вигукнула найманиця.

- Ну я ж кажу, будеш королевою ночі! - хитро підморгнула дівчина.

- Та я в такому навіть в коридор не вигляну!

- Тю, я у відвертіших сукнях на сцені виступала! Так, подивимося, що тут у нас є?

Камеристка знову занурилася у шафу.

- А ось і халатик до комплекту знайшовся. Яка краса! 

Дівчина притулила до себе прозорий, невагомий пеньюар і покрутилася.

- Так, десь я бачила гарненькі капці в тон.

Покоївка діловито достала з коробки пару  вишитого візерунками домашнього взуття.

- От тепер готово! Волосся зараз розпустимо, розчешемо, - бубніла Лола.

- Я не піду! Він в останній час демонструє мені постійну зайнятість, тож не хочу нав'язуватися.

- Добре, не йди! Зробимо так, що він прийде до тебе, а ти тут така гарна..!

І камеристка швиденько прошепотіла свій план.

Ларс спустився на вечерю у піднесеному настрої. Блеріси дуже зраділи, що він повернувся додому.  Вони з захватом розповідали Ларсові як пройшли свята та банкет.

Чоловік зацікавлено слухав, але крадькома поглядав на вхід до їдальні, бо найманиця ще не прийшла. 

"Хм, якщо Лола тут, то де ж Рамія?" - задавався питанням Ларс. 

Камеристка, хоч по статусу і не повинна була сидіти з господарями за одним столом, як і власне охоронці Рамії, але всіх цих людей об'єднувала спільна мета та таємна змова. Вони цілком зручно почували себе в одній компанії і вирішили в сімейній обстановці не дотримуватися міжкласових традицій.

Єдине, що вимагалося, називати Рамію новим ім'ям. 

- Лоло, а леді Айрін чому не спустилася вечеряти? Вона чимось зайнята? - між іншим запитав Ларс.

Камеристка перестала їсти, і з сумом проказала:

- Пане Блере, вона погано себе почуває, мабуть всі ці свята її втомили, тож вона вечерятиме в себе.

- Погано себе почуває? - здивувався Ларс, - Не може такого бути! Це про кого завгодно, але не про неї!

"От самовпевнений осел, весь план мені зараз зламає!" - подумала телепатка. 

- Навіть самий міцний меч коли-небудь з'їсть іржа, якщо за ним не доглядати, - загадково відповіла Лола, демонструючи, що розмова закінчена.

Ларс натяк зрозумів. Він дійсно завинив перед Рамією.

Закінчивши вечеряти, чоловік подякував за частування. Посилаючись на важливі справи, він швидко залишив їдальню.

Щоб розвіяти ніяковість, яка утворилася, Лола запропонувала після десерту всім заспівати декілька своїх пісень, звісно, якщо Гор їй акомпануватиме. Блеріси радо погодилися, адже охоронці не раз розповідали про талант дівчини, і от нарешті трапилася нагода почути її спів.

Тим часом Блер тихенько постукав у двері найманиці, і не чекаючи поки йому відчинять, натиснув на дверну ручку. Було не замкнено. Чоловік увійшов до ледве освітленої вітальні і відразу попрямував до спальні, але там нікого не було. 

Рамія одягла "сукню", що так сподобалася Лолі і чекала на Блера, але в останню мить передумала і заховалася в шафі. І тепер сиділа в очікуванні, коли Ларс піде.

Ось він обстежив ванну кімнату, ще раз обдивився вітальню, навіть покликав її, і, нарешті, пішов. Дівчина мала б відчути полегшення, але в душі неприємно розлилося розчарування. Зла на себе, Рамія вийшла зі свого сховку.