Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"

Бос на нас чекав цілком класичний для подібної локації. Величезне желеподібне тіло, розміром з дводверну шафу, покладену на бік, три крокодилячі пащі з довгими, зміїними язиками і скорпіонячий хвіст, котрий закінчувався таким пазуром, що ним танкову броню, як консерву, розкривати можна. Одне тішило, за тими ж канонами, боса від нас відокремлювала перегородка. Тонка стінка в півцегли, яку за бажання можна винести кількома ударами ломика, або й добрячим копняком, а королю щурів взагалі на один пчих, але тим не менш, фору в часі вона давала. Тварюка нас не бачила, а значить, не агрилася. Даючи можливість обміркувати тактику бою.

Власне, думав лише я. Фелікс просто стояв поруч і дивився на потвору величезними очима, трохи збліднувши обличчям.

— Звідки тут таке?

— Мутація, — мовив я з розумним виглядом таким тоном, наче це все пояснювало. Мабуть, так, тому що перепитувати Фелікс не став. Запитав про інше. — І як його упокоїти? Готовий сперечатися, це не перший монстр, якого ти бачиш.

— Так, — не став я відмовлятися. — Була справа… Найуразливіший у нього мозок. Але череп такий міцний, що кулею не пробити. Треба поцілити в око. Зможеш?

— Із цієї тріскачки? — зневажливо потряс «кедром» Фелікс. — Навряд чи.

— А з нього? — я простягнув колишньому чекісту Глок.

— Добра машинка, — схвалив той. — З нього, думаю, чотири з п'яти точно в яблучко покладу. А ти із чим ходиш? Я, коли ти щурів кришив, не роздивився. Але це точно не вогнепальне. Кулі тушки навпіл не розрізають.

— Ось…

Не знаю чому, але вирішив не таїтися. І так уже засвітився. Здогадатися не складно. А темнити — лише цікавість підігрівати.

— Ого! — шанобливо присвиснув Фелікс, дивлячись на бластер. — Де взяв?

— Знайшов…

— Звісно, — кивнув той, підморгуючи. — Більше там нічого не валялося? Я купив би.

— На жаль, тільки це було.

— Пощастило, значить… — і без попередження тицьнув мене кулаком убік. Захист, природно, спрацював. Викликавши ще один схвальний кивок. — Тепер зрозуміло, звідки така крутість. Екіпірування Хантерів. Вдало ти на труп натрапив...

— Чому ти вважаєш, що то був труп? — машинально спитав я.

— Хочеш сказати, що забрав усі ці цяцьки у живого мавпа? — недовірливо глянув Фелікс.

— Ні, звичайно, — я вже й сам зрозумів, що спитав дурницю. Але вирішив усі карти не розкривати. — Але й трупа не було. Просто знайшов.

— Тоді ти двічі щасливчик. Втім, не суть. Чужий фарт на себе не перетягнеш. Тож не бери в голову. Заздрю по білому. І з полегшенням. Бо тепер вірю, що ми звідси живими виберемося. Розподілимо голови та черговість?

— Та мудрувати особливо нічого. Стань на вихідну та стріляй. Скільки встигнеш. А як тварюка на нас кинеться — я доб'ю. Тільки постарайся не мазати. В мене зарядів мало. А ось куль, навпаки, не шкода… — простяг ще один магазин. — Загалом не відмовляй собі в задоволенні. І найкраще, якщо зумієш вибити йому усі очі. Навіть якщо не вб'єш, потім буде легше.

— Зрозумів тебе…

Фелікс ступив уперед, привертаючи увагу короля щурів, а коли той повернув голову в наш бік, відкрив стрілянину. Стрілець він був добрий, що довів одразу ж, всадивши по дві кулі в очниці найближчої голови. З другою вже справи пішли гірше. Кулі від надбрівних дуг рикошетили, як від броні.

— Бамц! — стіна здригнулася від удару і пішла тріщинами. Штукатурка посипалася цілими пластами. А щур відступив на крок, не звертаючи уваги на безперервний обстріл, і вдарив у перегородку ще раз. — Бамц!

Цього стіна не витримала, і цегла цілими блоками вивалилася назовні, розширюючи прохід.

— Все! — крикнув Фелікс, відступаючи убік. — Він твій! Від куль більше толку немає. У тушу вони як голки в кусок сала входять.

— Добро...

Вже маючи досвід, я насамперед прострелив його щурячій величності коліна передніх лап, щоб стримати натиск, а потім — тримаючись поза межами досяжності хвоста, спокійно, як у тирі, пальнув по разу в кожну голову.

Потвора смикнулася кілька разів і затихла, вкотре підтвердивши перевагу прогресу перед грубою силою.

«Вітаємо! Данж «Підземелля в'язниці» пройдено. Нагорода: 2 000 очок досвіду. 100 золотих кредитів. «+1» до характеристики Статура. Отримано предмет екіпірування «Гермокостюм». Увага! Ви зібрали всі частини захисного спорядження. Захист від радіації 100% протягом 2-х годин. Подальше використання веде до зниження захисту на 10% за годину».

«Вітаємо. Отримано новий рівень. Поточне значення «9». Нагорода: підвищення на «+1» наступних характеристик: Спритність, Сприйняття, Харизму. До наступного рівня необхідно 9785 очок досвіду. При отриманні 10-го рівня доступна додаткова нагорода 5 пунктів характеристик (рандомно). Можлива зміна класу (зі списку доступних)»

Якось забагато інформації. Простіше поглянути на все разом, ніж намагатися уявити собі все окремо.

Леонід Спаський. Рівень «9».

Клас — Рейнджер.

Досвід: 40 215/50 000