Читати книгу - "Людина розумна"

функціонувала більш-менш як єдина політична одиниця. Вони заклали підвалини індійської судової системи, створили її структуру управління та побудували мережу залізниць, надзвичайно важливу для економічної інтеграції. Ставши незалежною, Індія перейняла західну демократію в своєї британської інкарнації, зробивши її формою державного управління. Загальноприйнятою мовою субконтиненту все ще залишається англійська, яка є нейтральним засобом спілкування для носіїв мов гінді, таміл та малаялам. Індійці є пристрасними гравцями в крикет та любителями чаю, хоча й гра, й напій є британською спадщиною. Комерційного вирощування чаю в Індії не існувало до середини ХІХ століття, коли воно було запроваджене «Британською Ост-Індською компанією». Саме пихаті британські сагиби поширили звичай чаювання по всьому субконтиненту.

Скільки індійців сьогодні захотіли би провести референдум щодо відмови від демократії, англійської мови, мережі залізниць, правової системи, крикету та чаю на підставі лише того, що вони є імперською спадщиною? Навіть якби вони це й зробили, чи не слід було б розцінювати сам акт проведення референдуму як демонстрацію їхнього боргу перед колишніми володарями?

Навіть якби ми вирішили повністю відмовитися від спадщини жорстокої імперії, сподіваючись відтворити та захистити «автентичні» культури, які їй передували, то, найпевніше, відстоювали б не що інше, як спадщину давнішої, але не менш жорстокої імперії. Ті, хто обурюється спотворенням індійської культури Британською Індією, мимохіть санкціонують спадщину Імперії Великих Моголів та завойовницького Делійського султанату. А ті, хто намагається врятувати «автентичну індійську культуру» від чужого впливу цих мусульманських імперій, санкціонує спадщину Імперії Гуптів, Кушанської імперії та Імперії Маур’їв. Якщо індійські націоналісти-екстремісти думають про те, щоби зруйнувати всі будівлі, залишені британськими завойовниками, наприклад головний залізничний вокзал Мумбаї, то як бути зі спорудами, залишеними мусульманськими завойовниками Індії, наприклад Тадж-Махалом?

29. Тадж-Махал. Взірець «автентичної індійської культури» чи чужорідного витвору мусульманського імперіалізму?

Ніхто насправді не знає, як вирішити це незручне питання культурної спадщини. Який би шлях ми не обрали, першим кроком має бути усвідомлення складності дилеми та прийняття того, що спрощений поділ минулого на добрих та поганих хлопців веде в нікуди. Якщо, звичайно, ми не готові визнати, що зазвичай наслідуємо поганих хлопців.

Нова глобальна імперія

Починаючи приблизно з 200 року до нашої ери більшість людей жили в імперіях. Здається цілком імовірним, що в майбутньому більшість людей теж житимуть у такому утворенні. Але цього разу імперія буде дійсно глобальною. Імперське бачення, що полягало в пануванні над усім світом, могло стати неминучим.

Сьогодні, коли ми живемо вже у ХХІ столітті, націоналізм швидко втрачає ґрунт під ногами. Дедалі більше людей вірить, що законним джерелом політичної влади є все людство, а не представники конкретної національності, а головним завданням політики має стати захист прав людини взагалі та інтересів усього людського виду. Якщо це так, то наявність близько 200 незалежних держав є скоріше перешкодою, ніж допомогою. Оскільки шведи, індонезійці та нігерійці заслуговують на однакові права людини, чи не простіше було б захищати їх одному-єдиному глобальному урядові?

Поява надзвичайно важливих глобальних проблем, таких як танення льодовиків, взагалі ставить під сумнів залишки легітимності незалежних національних держав. Жодна суверенна держава не здатна впоратися з глобальним потеплінням самотужки. Давньокитайське благословення давалося небом для вирішення проблем людства. Сучасне ж благословення буде дано людству для вирішення проблем неба, приміром діри в озоновому шарі та накопичення парникових газів. Кольором прапору цієї глобальної імперії цілком може стати зелений.

На 2013 рік світ залишався політично роз’єднаним, але держави швидко втрачають свою незалежність. Жодна з них насправді не здатна провадити незалежну економічну політику, проголошувати та вести війни за власним бажанням або навіть вести свої власні внутрішні справи як вважає за потрібне. Держави дедалі більше стають відкритими для махінацій глобальних ринків, втручання глобальних компаній та неурядових організацій, а також контролю з боку глобальної громадської думки та міжнародної судової системи. Держави зобов’язуються дотримуватись глобальних стандартів фінансової поведінки, політики щодо довкілля та правосуддя. Надзвичайно потужні потоки капіталу, робочої сили та інформації легко перетворюють та формують світ, звертаючи все менше уваги на кордони та думку окремо взятих держав.

Нова глобальна імперія, що створюється на наших очах, не керується жодною конкретною державою або етнічною групою. Багато в чому подібно до пізньої Римської імперії, вона управляється мультиетнічною елітою та тримається купи за рахунок спільної культури та спільних інтересів. Усе більше й більше підприємців, інженерів, експертів, учених, юристів та менеджерів по всьому світі закликаються приєднатися до нової імперії. Відповісти на поклик імперії чи залишитися вірними своїй державі та своєму народові – вирішувати їм. Дедалі більше з них обирають імперію.

12. Закон релігії

На середньовічному ринку в Самарканді, місті, збудованому в середньоазійській оазі, сирійські торгівці розправляли на руках тонкі китайські шовки, люті степовики демонстрували найсвіжішу партію світловолосих рабів із далекого Заходу, а господарі крамниць розкладали по кишенях блискучі золоті монети, прикрашені екзотичними шрифтами та профілями незнайомих царів. Тут, на одному з головних перехресть нашої ери між Сходом та Заходом, Північчю та Півднем, об’єднання людства було фактом повсякденним і ні для кого не дивним. Той самий процес можна було спостерігали в дії, коли армія монгольського хана Кублая збиралась у 1281 році вторгтися в Японію. Монгольські вершники в шкірі та хутрах їхали поруч із китайськими піхотинцями в бамбукових капелюхах, п’яні корейські найманці шукали бійки з вкритими татуюваннями моряками з Південнокитайського моря, інженери з Середньої Азії, роззявивши роти, слухали старі байки європейських авантюристів, і всі вони підкорювалися командам одного імператора.

А проте навколо святилища Кааба в Мецці об’єднання людей відбувалося іншим чином. Якби ви були прочанином, який курсує навколо найсвятішої гробниці ісламу в 1300 році, то опинилися б у компанії людей з Месопотамії, роби яких напинав вітер, очі палали екстазом, а роти повторювали одне за іншим дев’яносто дев’ять імен Бога. Просто попереду ви могли б побачити побитого погодою турецького патріарха з азійських степів, який спирався на ціпок та задумливо поскубував свою бороду. Поряд, сяючи золотими прикрасами на тлі чорної шкіри, могла йти група мусульман з африканського царства Малі. Аромати часнику, куркуми, кардамону та морської солі вказували б на присутність братів з Індії або, можливо, із загадкових островів прянощів, розташованих далі на Схід.

Сьогодні релігія часто вважається джерелом дискримінації, незгоди та роз’єднання. Проте, фактично, релігія була третім великим об’єднувачем