Читати книгу - "Заборонені чари"

Відімкнути важкі дубові двері виявилося не так складно, як спершу думав Кейт. Мабуть, Марічин брат більше покладався на свій авторитет, аніж на міцність замків. Уже згодом, потрапивши в місто, Кейт довідався, що хоча місцеві мешканці не здогадувалися про існування могутньої орґанізації чаклунів-Конорів, вони, проте, підозрювали за Стеном і Марікою певні маґічні здібності. Разом з глибокою повагою і навіть благоговінням, більшість мишковитян почували до свого князя та його сестри щось схоже на забобонний страх. А отже, якби хтось набрався сміливості без дозволу пробратися до помешкання грізного чаклуна, то вже ніякі замки його б не зупинили.

Портал у Стеновім кабінеті містився за шафою, проте Кейт навіть не намагався дістатися до нього. Він досить намучився з Марічиним порталом і розумів, що лише змарнує час. Обстеживши кабінет, Кейт знайшов чимало корисних речей, а крім того, з’ясував, що Стен був великим романтиком морських подорожей. За час свого правління він зробив значний внесок у дослідження океанських просторів та узбережжя Цорніки, а нещодавно спорядив експедицію на пошуки морського шляху до Гіндурашу.

Саме у Стеновій бібліотеці, серед багатьох книжок з ґеоґрафії, Кейт відшукав одну, де поміж іншого розповідалося про маленьку країну Саамі, про її мешканців і про тамтешні звичаї. Певна річ, Кейт узяв її собі, щоб чимбільше дізнатися про свою з Джейн „батьківщину“.

Та найважливішою знахідкою, поза будь-яким сумнівом, став детальний план Мишковара. Ознайомившись із ним, Кейт попервах занепав духом: його наївний задум під прикриттям ночі непомітно вислизнути з замку луснув як мильна бульбашка. Мишковар був не якимось там Норвіком, а справжньою неприступною фортецею, і вийти з нього, оминувши варту, було так само неможливо, як і ввійти. Їхні з Джейн шанси здобути свободу дорівнювали не одному з десяти, навіть не одному з сотні, а в кращому разі, одному з тисячі.

Майже годину Кейт просидів над планом у похмурій задумі і вже почав був схилятися до думки про добровільну здачу місцевій владі, аж раптом його увагу привернула одна, здавалося б, незначна дрібничка: при всьому тому, що план було зроблено надзвичайно старанно, три каміни позначалися на ньому трохи інакше, ніж решта, і це „інакше“ в усіх трьох камінів було однаковим.

Один з таких камінів знаходився в покоях господаря замку. Кейт дослідив його зовні і зсередини дюйм за дюймом, увесь забруднився сажею, та зрештою його зусилля було винагороджено. Він виявив, що коли сильно натиснути на правий край задньої стінки, вона потроху відсувається. Добрячий копняк ногою значно прискорив би справу, але Кейт продовжував працювати дуже обережно, не створюючи шуму, і лише за півгодини спромігся розширити щілину настільки, щоб протиснутися в неї.

Це виявилося саме те, на що він так сподівався — таємний хід, вірніше, аварійний вихід, побудований спеціально на той випадок, якщо вороги (або бунтівні піддані) візьмуть замок штурмом, облогою чи зрадою. Вузька крута драбина вела до глибокого підземелля й закінчувалася видовбаним у скелі тунелем, який тягся так далеко, що першого разу Кейт не пройшов його до кінця. Коли він вирішив, що й сам замок, і фортечні мури, залишилися вже позаду, то повернувся назад, щоб не залишати надовго сестру. Кейт учинив цілком правильно, бо на той час Джейн уже прокинулась і, ніде не знайшовши його, перебувала на межі істерики.

Куди б не вів той тунель, Кейт і Джейн вирішили скористатися саме ним. Хоч там як, а підземний шлях давав більше шансів на успіх, аніж спроба вибратися з замку на поверхні. Але спершу Джейн наполягла, щоб Кейт відпочив, і він погодився з нею, оскільки почувався втомленим.

Вони залишили Мишковар уже після півночі і, з огляду на нові обставини, прихопили з собою стільки баґажу, скільки змогло влізти у дві найбільші валізи, які знайшли в Марічиних покоях. Кейт розважив, що зайві речі їм не завадять, а позбутися їх вони завжди встигнуть. І хоча грошей, на його думку, мало вистачити надовго, Джейн таки наполягла на коштовностях, арґументуючи своє рішення тим, що шляхетна пані, навіть у подорожі, має носити прикраси. Кейт не став сперечатися з сестрою, лише порадив їй бути скромною у виборі коштовностей. Та все ж вона, захопившись одягом та прикрасами, мало не утнула дурницю, залишивши без уваги аптечку, де Маріка зберігала найнеобхідніші медикаменти з їхнього світу. На щастя, Кейт виправив її помилку, що виявилося дуже доречним — від холоду та вогкості в підземеллі Джейн застудилася, і якби він одразу не згодував їй антибіотики та вітаміни, все могло б закінчитися гострим бронхітом.

І взагалі, відтоді як Кейтові вдалося потрапити до Стенового кабінету, їм неабияк щастило. Тунель був надзвичайно довгим (дорогою Кейт гадав, скільки ж років знадобилося, щоб прокласти його, і який параноїк з предків теперішнього князя додумався до такого), але на їхньому шляху не зустрілося жодного завалу, а коли нарешті виникла перепона, то це виявилася давня кам’яна кладка.

Кейт передбачав щось на кшталт цього, тому захопив із собою простенький кинджал, який не шкода було зламати. Втім, хворий на параною Стенів предок теж виявився завбачливим і подбав про інструмент — біля стіни лежало важке кайло, проте за минулі десятиріччя (а може, й сторіччя) його дерев’яне держалко цілковито струхлявіло від вологи. Кейт витратив понад дві години, розбираючи стіну, хоча міг зруйнувати її й швидше. Однак він не хотів зчиняти шуму, а крім того, мав намір відновити кладку, щоб ніхто не виявив пролому — принаймні найближчими днями.

Як виявилося, тунель привів їх до підвалу занедбаного припортового складу, який, вочевидь, належав княжій родині. Кейт вирішив, що це розумно — звідси відкривалися два шляхи до втечі, сушею та морем. Та й для них з Джейн кращого місця годі знайти — бо саме в порту найлегше з’явитися непомітно.

Після порпання в каміні та тривалої підземної подорожі власна Кейтова одіж геть зіпсувалася. Випатравши кишені, він позбувся її і перевдягся в Стенів костюм. За братовим прикладом, Джейн вбралася в найпростішу і найпрактичнішу з Марічиних суконь. Також обоє змінили взуття на тутешнє — іншого вони не взяли, хоча в Марічиній ґардеробній більшість туфель було з їхнього світу. Кейт слушно зауважив, що ці туфлі аж надто впадають в око, а в їхньому становищі це зовсім