BooksUkraine.com » Дитячі книги » Мауглі 📚 - Українською

Читати книгу - "Мауглі"

183
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Мауглі" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: Дитячі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 69
Перейти на сторінку:
завдавав смертельних ударів; однорічні вовки почали нападати сміливіше. Окремі бійці могли перепочити. Ніж Мауглі змушував Червоних Собак тремтіти, і лише його блиску було достатньо, щоб пес кинувся назад.

— М’ясо майже все з’їли, скоро залишаться самі голі кістки, — сказав, важко дихаючи, Сірий Брат. Усі його боки вкривали глибокі рани, з яких текла кров.

— Розгриземо і кістки, — відповів Мауглі. — Ось як ми б’ємося в Джунглях!

Лезо його ножа блиснуло, цього разу над собакою, який повільно плівся під вагою вовка, що навалився на нього ззаду.

— Не чіпай його! Це моя здобич! — хрипів вовк, не розтулюючи щелеп. — Залиш його мені, він мій!

— Хіба твій шлунок ще не повний, Вон-Толла? — запитав хлопець, побачивши, що це саме він. Хоча вовк увесь був у страшних ранах, однак ще міцно тримав зубами свою жертву, не даючи їй можливості викрутитися. — Ого, та під тобою безхвостий! — вигукнув Мауглі, придивляючись до собаки — це дійсно був безхвостий ватажок зграї. — Бачиш, приятелю, як погано вбивати матір і дітей, залишивши батька живим. Здається мені, що цей батько, якого ти залишив, тепер дуже просто поквитається з тобою.

Один собака кинувся на допомогу до свого ватажка, але, перш ніж його щелепи встигли зімкнутися, ніж Мауглі блиснув над ним, а Сірий Брат закінчив справу.

— Ось як ми б’ємося в Джунглях! — повторив хлопець. А Вон-Толла й далі притискав собаку, все глибше вгризаючись у його спину, доки не відчув під зубами кісток хребта. Тоді Вон-Толла зробив останнє зусилля, кістки хруснули, і пес, затремтівши всім тілом, нерухомо простягнувся на землі, а за ним упав і знесилений суперник.

— Досить, Вон-Толла, борг крові сплачено. Вставай і співай свою пісню.

— Йому вже не доведеться більше полювати, — сказав Сірий Брат. — А де ж Акела? Щось давно його не чутно й не видно.

— Вони тікають! — почувся переможний голос Фао. — Агов, мисливці Вільного Племені! Добивайте їх! Вони тікають! Тепер і м’ясо з’їли, і кістки всі розгризли.

— Чекайте! Не дайте їм піти! — раптом пролунав різкий голос Мауглі. — Борг ще не сплачено. Ще залишився борг! Змусьте їх сплатити! Дивіться: вони убили Акелу! Не залишайте живим жодного Червоного Собаки. Смерть усім!

Мауглі з ножем кинувся до річки, щоб перетнути шлях тим собакам, які намагалися врятуватися у воді.

Раптом з-під купи мертвих собак піднялися голова і плечі Акели. Хлопець підбіг і присів на землю поруч зі старим вовком.

— Пам’ятаєш, я казав тобі, що цей бій буде останнім у моєму житті? Так, хороше було полювання. Ну а як ти, Маленький Брате?

— Що про мене говорити! Я цілий, і багато Червоних Собак заплющили назавжди сьогодні очі завдяки мені.

— І я зараз заплющу очі назавжди. Залишися, я хочу померти біля тебе, Маленький Брате!

Мауглі поклав до себе на коліна величезну зранену голову і обійняв роздерту шию Акели.

— Як багато днів пройшло відтоді, коли Шер-Хан гримів серед Джунглів, а маленьке голе людське дитинча качалося в пилюці, — сказав, важко дихаючи, Акела.

— Ні, ні, я не людське дитинча, я вовк. Я однієї крові з вовками Вільного Племені! — кричав Мауглі у відповідь на слова вовка-одинака. — Я не людина і не хочу бути людиною.

— Ні, Маленький Брате, маленьке моє вовченя! Ти не вовк, а людина. Ти весь людина. І якби не ти, Людино, сьогодні Зграя не святкувала б перемоги над Червоними Собаками. Колись я врятував тобі життя; було, що й ти врятував мене, та сьогодні ти врятував життя Зграї. Отже тепер усі борги сплачено, і ти мусиш іти до свого племені. Тож іди до нього, Маленький Брате. Кажу тобі ще раз, око від мого ока. Твоє полювання тут закінчилося. Іди до свого племені.

— Я нікуди не піду. Я буду полювати в Джунглях сам. Я говорив це раніше.

— Після посухи ллють дощі, а після дощів приходить весна. Так і ти, Маленький Брате, повинен повернутися до свого племені. Прийде час, і з’явиться хтось, хто пожене тебе звідси до людей.

— Хто ж може погнати мене?

— Мауглі сам пожене Мауглі. Ти муситимеш повернутися до свого племені, тому що ти людина.

— Коли Мауглі гнатиме Мауглі, тоді я і піду.

— От і все, що я хотів сказати тобі, тепер я скажу кілька слів до мого народу. Адже я був ватажком племені, — мовив Акела. — Допоможи мені підвестися, Маленький Брате.

Мауглі обережно допоміг Акелі підвестися і підтримував його обома руками. Тоді вовк глибоко зітхнув і почав Пісню Смерті, яку завжди співає ватажок Зграї, коли приходить його останній час.

Ночі білі, чудові — це ночі шаленого лову, І гонитва, і хитрість, і бійка до крові, Запах ранку, коли висихають на сонечку роси, Полювання в тумані на дужого лося, Крики радості диких братів, що женуть дичину, Що ночами не відають сну, Що невпинно чатують барліг, Що ведуть безперервну війну… Біг! І біг!

І що довше співав Акела, то дужчав його голос, піднімаючись вище й вище, лунаючи над обома берегами Вайнганги. Пісня обірвалася голосним закликом: «Вдалого полювання!» — і вовк замовк. З останнім звуком пісні Акела посунувся вперед, вислизнув з рук Мауглі та ліг поруч зі своєю останньою жертвою.

Мауглі сидів нерухомо, як камінь, біля тіла Акели, опустивши голову на коліна. Він не бачив і не чув, що відбувалося навколо. А

1 ... 58 59 60 ... 69
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мауглі"