Читати книгу - "Дивовижна одіссея Феді Кудряша, Владлен Олексійович Суслов"

«Авжеж, знаю я ціну твоїм гороскопам, бальзамам і «філософським каменям»! — подумав Кудряш. — Була б у мене ступка, я б тебе, пройдисвіта, швидко поставив на місце».

— Ви перебільшуєте. Які там у мене знання! — вголос заговорив Федя, та алхімік перебив:

— Не скромничайте. Скромність — окраса мудрості, тим паче, даруйте, в ваші роки, — він хіхікнув. — Я з задоволенням помінявся б з вами віком… А втім, давайте серйозно.

В широті вашого кругозору я неодноразово мав можливість переконатися. Ваші знання перевершують мої, — Гуго спохопився і поправив себе: — 3 окремих питань, звичайно… От візьмемо астрологію. Я прослухав, а згодом і сам викладав курс її в славетному університеті Падуї і в знаменитій Паризькій Сорбонні. З задоволенням можу вам допомогти…

Федя поморщився. Гуго це помітив.

— О, ви не пожалкуєте! Це вельми цікава наука і, крім того, дуже важлива! Бо кожне тіло небесне наділене своїми властивостями і впливає на долі людські, будь то простолюдин, прославлений полководець чи монарх. Кожен народився під своєю зорею, і вона визначає весь його життєвий шлях… Та й не тільки долі людські, а й цілих народів і держав. Зорі підказують нам, коли будуть війни, неврожаї, голод, мор, повені… Вони визначають щасливі й нещасливі дні. Про це знали ще єгиптяни. Так, наприклад, 21 вересня не можна вбивати биків, 22-го — солити і їсти рибу… 22 жовтня не можна купатись…

Федя ледве стримувався, щоб не всміхнутись. Цікаво, що скаже далі Гуго?

— 26 жовтня не можна розпочинати будівництво нового будинку… 5 листопада розпалювати вогонь і навіть дивитись на нього… Зате 24 січня — щасливий день, і всі починання будуть успішними… Долі людські незримо зв'язані з небесними тілами і їхнім розташуванням на небі. Місяць, як планета волога й меланхолійна, владарює над людьми тих професій, діяльність яких проходить у темряві,— лихварями, акторами, шинкарями, чарівниками… Меркурій — планета змінна і опікує науки й мистецтво, в тому числі й нас, астрологів…

«Чи ба, себе теж за вченого вважає!»

— Марс, як ви знаєте, планета червона, і тому впливає на долі людей, які проливають кров, — кухарів, катів, воїнів… Зате Юпітер — спокійна планета, випромінює рівне світло і благоволить починанням мудреців та хліборобів. Сатурн — бліда планета, сяє мертвим світлом, вона захищає ченців і старих відлюдників… Але бачу по очах, що не все для вас ясне і зрозуміле… Зачекайте хвилинку, — і Гуго подався до своєї каюти.

У Феді все похололо. Зараз алхімік помітить, що зникла ступка! Він перезирнувся з Ніангом.

У цей час із згортком пергаменту з'явився Гуго. Алхімік розгорнув пергамент.

— Ось гляньте сюди. Це карта небесного склепіння. Мушу сказати, хоч це буде й нескромно, карта дуже точна, її виготовлено під моїм керівництвом у Падуї… Так от, зірки мають імена. Ви бачите зорі у вигляді людей, звірів і птахів. Ось це, — Гуго тицьнув пальцем на фігуру ведмедя, — сузір'я Великої Ведмедиці… Крилатий кінь позначає групу зірок, які звуться Пегасом… Оце Сонце, воно з великою швидкістю мчить навколо Землі — центра Всесвіту…

— Ви помилилися, — вставив Федя, — не Сонце мчить навколо Землі, а Земля навколо Сонця.

Гуго блиснув очима.

— При всій моїй повазі до вас насмілюсь заперечити. Певно, ви незнайомі з трактатом славетного грецького астронома і математика Клавдія Птолемея. Він давно довів: Земля — центр Всесвіту, а навколо неї рухаються Сонце, Місяць, інші планети…

— Птолемей, якого ви так вихваляєте, помилявся, — почувся голос Адальберто. Пілот непомітно підійшов і вже кілька хвилин прислухався до розмови. — Раджу вам прочитати книгу Миколи Коперника «Про обертання небесних кіл», і вам стане ясно: Земля така ж планета, як Венера, Марс, Юпітер та інші, і обертається по своїй орбіті навколо Сонця.

Астролог, мов ужалений, різко обернувся. Обличчя його спалахнуло гнівом.

— Як ти смієш? — бризкаючи слиною, затупотів він ногами. — Як смієш заперечувати вчення великого Птолемея?! Ти жалюгідний черв'як порівняно з ним!

Адальберто, схрестивши руки на грудях, спокійно слухав Гуго. А той розпалився ще більше. Тремтячим голосом він кричав:

— Не чув я і чути не хочу про твого Коперника! Він єретик, відступник від віри! Він заперечує догми церкви! Він такий учений, як… як… — тут Гуго побачив Луїса і тицьнув у нього пальцем, — як Луїс!

Зачувши своє ім'я, конопатник підійшов ближче.

— Твій Коперник і ти… — астролог вигукнув якесь незрозуміле слово. Адальберто зблід, нижня губа в нього затремтіла.

— Ви не маєте права ображати мене! Не забувайте, що я знаю німецьку не гірше іспанської. Коли б не ваш вік, я змусив би вас кров'ю змити образу.

Пілот, одначе, швидко взяв себе в руки і, зовні спокійно, сказав:

— Я не буду відповідати образою на образу, хоч маю на це моральне право… Суперечку грубістю не розв'яжеш. Ображаючи один одного, ми ніколи не дошукаємось істини.

Певно, схаменувся й Гуго, збагнувши, що передав куті меду. Він мовчав.

— Думаю, вам доводилось швидко мчати в кареті?

— Припустимо… — видушив із себе алхімік.

— Тоді,— мовив Адальберто, — ви не могли не помітити, що виникає ілюзія, ніби карета стоїть на місці, а назустріч їй мчать будинки, дерева, кущі…

— Хай так, — озвався Гуго, — що ж далі?

— Ви цілком праві, сеньйоре Адальберто, — підхопив Луїс. — Мені таке і в голову не спливло, а в каретах же я їздив не раз.

— Так оце і є найпростіший доказ того, що Сонце стоїть на місці, а Земля рухається довкола нього.

— Гм… — в задумі почухав потилицю Луїс. — Диви, що виходить: Земля, мов та карета, мчить навколо Сонця… Ох уже ці вчені, додумаються ж до такого!

«Молодець Адальберто, — похвалив Федя. — Здорово пояснив, посадив Гуго