Читати книгу - "В моїх думках , Ясміна Лав"

— Так вийшло.

— А чому ти їй віриш? Може, вона повернути чоловіка хоче?

— Не думаю, вона заміж скоро виходить.

— Тоді хоче йому помститися.

І тут я справді замислююсь. 

А що, як Христина сказала це все на зло?

Вона ж геть не з тих чесних дівчаток, які говорять лише правду. Але вона говорила з такими почуттями...

Невже так можна брехати?

— Ти геть скисла. Давай, ходімо, тобі треба розслабитися, — з усмішкою каже Ніка.

І, розплатившись, ми йдемо відпочивати, залишивши всі думки на потім.

***

Ніка вибрала гарну, шовкову сукню кольору стиглої вишні вище коліна. Ніжна, романтична, закрита спереду і сексуальна, з повністю відкритою спинкою. 

Шарму додають довгі рукави з декоративними вирізами.

Мене вибір дівчини не здивував. Навіть за короткий час я зрозуміла, що Ніка впевнена у собі людина.

Для себе ж я знайшла більш спокійний одяг, але його відразу розкритикували, тому довелося обійти ще кілька магазинів і знайти сукню, яка б задовольнила нас обох.

На вулиці майже стемніло, коли ми з Нікою вийшли з торгового центру. Ноги гуділи, і їсти хотілося безбожно. Але мені було добре. Всі думки розвіялися, на душі стало спокійно, і я вдихнула на повні груди холодне осіннє повітря.

Спочатку Ніка назвала свою адресу, і ми відвезли її, а вже потім попрямували додому.

— Дмитре Олександровичу, запам'ятайте цю адресу. Завтра вранці потрібно буде дещо доставити сюди, — звертаюсь до водія, коли ми від'їжджаємо від під'їзду дівчини.

— Як скажете, Олександро Ігорівно. Тільки райончик тут… такий собі, — зауважує водій.

І він має рацію. Такий собі район.

Самій вночі тут ходити точно не варто. Хоч би тато відпустив на день народження до Ніки, бо як дізнається, де вона мешкає — точно заборонить їхати.

***

Вдома першим ділом заглядаю на кухню. Марія готує вечерю.

Схоже, рибу. Від запаху з духової шафи течуть слинки.

— Тато вдома? — питаю жінку після того, як привіталася і показала, що сьогодні купила.

— Так, у кабінеті. Вже понад годину розмовляє телефоном.

— Зрозуміла.

Підходжу до дверей кабінету і прислухаюсь. Тато голосно обговорює справи.

Вирішую, що зараз не час його турбувати, і підіймаюсь до себе.

Переодягаюся, роблю свої справи і наважуюся знову спуститися...

   Всім гарних вихідних і до понеділка)