Читати книгу - "Притулок пророцтв"

– Привіт, Рейвен.

– …я не рейвен…

– Що ж, мене звати Жанетт Нетенсон.

– …твої проблеми, я тебе називатиму, як мені самій захочеться…

Нетенсон натиснула кнопку інтеркому: «Надійшла нова пацієнтка. Нехай медсестра повідомить приймальне відділення, щоб її взяли на стаціонар».

Кайл продовжив:

– Жанетт, будь ласка, запишіть мені консультацію з міс Слейд на завтра на третю дня.

– У вас зустріч з оцінки персоналу о третій.

– Перенесіть зустріч на наступний день.

Медсестра підняла брови.

– З нею мені треба почати працювати якнайшвидше, – сказав лікар.

Значить, вона для нього більше, ніж просто пацієнтка, якщо важливіша за зустріч із персоналом. Дівчина підняла голову, коли молодий чоловік у білому халаті пройшов по коридору.

– Гаррі, забери Рейвен Слейд у денне відділення, хай їй там змінять пов’язку. Тоді в палату номер шість. Познайом із медсестрами і покажи палату, – сказав Кайл.

– …не лишай мене, марті…

– Побачимося завтра. І, будь ласка, називай мене лікарем Кайлом.

Вона закопилила губу.

– Не хвилюйся. Ти в добрих руках.

Коли вони зайшли в ліфт, вона почула, як Кайл прошепотів:

– Жанетт, повідом медсестер, щоб очей з неї не зводили, у неї суїцидальні нахили.

Вона обернулася й глянула на них.

– …не турбуйся, марті. обіцяю, що не вб’ю себе…

Двері ліфта зачинилися, і вона розвела схрещені пальці.

РОЗДІЛ 54

Ашраф, Ірак

Полковник Рашид Омар (кодове ім’я – Шатерник) знав, що це буде його найнебезпечніша місія з часу першого проникнення в МЕХ. Він уже пояснив Гассан позицію Пентагону. Вона висловила своє зацікавлення, та він уявлення не мав, як відреагують інші офіцерки. Жестом показала, щоб він сів у кінці конференц-залу.

Коли Фатіма зайшла й побачила його, то завмерла на місці.

– Генералко, чому тут цей зрадник?

– Сядь, Фатімо. Незабаром ти зрозумієш.

Інші три офіцерки, що зайшли в залу, також були здивовані. Омар знав, що вони всі думають про одне й те ж. Дезертир, який допоміг Рейвен Слейд утекти, що він знову робить в Ашрафі?

Усі повернули обличчя в бік генералки, жадаючи пояснень.

Застиглий вираз її мускулистого обличчя не видавав жодних думок чи почуттів.

– Ви всі знаєте цього чоловіка як рядового МЕХ Рашида Аммара. Насправді ж це полковник Рашид Омар з американської служби розвідки сухопутних військ, який багато років спостерігав за нами.

Залу заповнили вигуки здивування.

– Омар – це сунітське ім’я.

– Він шпигун!

– Кріт!

Генералка піднесла руку, закликаючи до тиші.

– Дайте полковникові Омару пояснити, чому він тут, – вона кивнула йому. – Полковнику…

Він підвівся і зустрівся з їхніми суворими поглядами.

– Я не почну з вибачення за те, що шпигун. Як мусульманки, ви всі знаєте зі Старого Заповіту, що Бог відправив Халева шпигувати за Ханаанською землею. Шпигуни служили в армії, відколи взагалі йдуть війни. Мені віддали наказ проникнути в МЕХ і звітувати про вашу діяльність.

Підполковниця Шахаді вишкірилася до нього.

– Ти кажеш, що тебе як мусульманина відправив шпигувати за нами єврейський Бог, як було сказано в П’ятикнижжі?

– Ні, як сказали в Пентагоні.

– Не думаю, що нам варто мати зв’язки з американською армією.

– Не таємниця, – сказав він, – що США збираються завдати запобіжний удар по Іраку. Президент Буш дав Пентагону дозвіл розглянути різні варіанти, які можна запустити після початку військових дій. Начальники штабів передбачають неминучий конфлікт з Іраном і його маріонеткою «Хезболлою» в Лівані.

Майорка Алея вигукнула:

– І як це впливає на нас?

– Хоч ви всі знаєте, що Держдепартамент вважає «Моджахедін-е Халк» терористичною організацією, Пентагон зараз дотримується протилежної думки. Їхні стратеги підтверджують, що ви брали участь в Іранській революції та вчинили напад на американське посольство. Ви боролися за світський марксистський Іран. Але вони також знають, що ви воюєте з аятолою, який зрадив вашу ідею, створивши фашистський теократичний Іран.

Холодна тиша.

– Тепер вони, як і багато сенаторів, – продовжив він, – тиснуть на Держдеп, щоб «Моджахедін-е Халк» вилучили зі списку терористичних організацій, якщо – і це важливе «якщо» – МЕХ погодиться підтримати Америку в потенційній війні з Іраном.

Майорка Алея запитала:

– Підтримати яким чином?

– Наразі деякі конгресмени чітко вирішили для себе, підтримують вони плани Держдепу і Пентагону чи ні. Але ми маємо розвіддані від ізраїльського «Моссаду» про те, що Іран і Сирія вже підтримують «Хезболлу» грошима і зброєю, щоб контролювати Ліван.

– Це ми вже чули, полковнику, – зупинила його Алея. – Вам що треба?

– Начальники штабів передбачають зіткнення між Ізраїлем і маріонеткою Ірану «Хезболлою». Якщо ви присягнетеся приєднатися в боротьбі проти вартових Ісламської революції аятоли, Пентагон зможе змусити Держдеп змінити свою думку.

Усі, крім Саміри, обурено загуділи.

– І чого ж Пентагон очікує від нас?

– У випадку можливих авіаударів Ізраїлю по ядерних сховищах Ірану від вашої армії вимагатиметься очолити другий фронт проти Тегерана.

Генералка запитала:

– Полковнику Омаре, який жест доброї волі Америка очікує з нашого боку?

– Я знаю, що Саддам сховав багато зброї масового знищення в Ашрафському тунелі на кордоні між Іраком та Іраном. Я також знаю про ваш альянс із «Сімнадцятим листопада» в операції «Зуби дракона». Як доказ доброї волі ми просимо розірвати цей союз. Як наслідок, Ашраф не постраждає від авіаудару.

Майорка Алея підвелась і звернулася до інших:

– Цей шпигун просить нас перейти на інший бік. Він думає, що МЕХ, як флюгер, крутиться під політичними вітрами?

Підполковниця Шахаді похитала головою.

– Ми зараз у пастці між Іраком та Іраном. Я вважаю, що ми повинні серйозно обдумати пропозицію полковника Омара і відмежувати себе від терористичної операції «Сімнадцятого листопада». Згадайте, як троянців знищили, коли вони проігнорували застереження про дерев’яного коня. Провидець Лаокоон казав їм: «Що б там не було, завжди варто остерігатися греків з їхніми подарунками».

Йому сподобалося висловлювання підполковниці, проте інші офіцерки одразу почали сперечатися. Генералка піднесла руку, закликаючи до тиші.

– Майорко Фатімо, поясніть свою позицію.

Омар дивився, як Фатіма повільно обводить очима всіх офіцерок за столом, а тоді зупиняє свій погляд на ньому.

– Може бути надто пізно.

– Ви про що? – запитав він.

– Сибірка вже в дорозі до «Сімнадцятого листопада» в Америці.

Непорушне обличчя генералки розпливлося в гримасі.

– Ви мали б мене повідомити перед тим, як виконувати цю домовленість.

– Це ви мене поставили керівницею, генералко. Я погоджуюся з позиціями підполковниці Шахаді та майорки Алеї. Нам не варто укладати жодних угод з американською армією.

– Фатімо, я наказувала тобі вжити всіх можливих