Читати книгу - "Біблія"

8 Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.

9 У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.

10 Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.

11 Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.

12 Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.

13 Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;

14 знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.

15 Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.

16 Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.

17 Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."

18 І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.

19 Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;

20 се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.

21 Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.

2-е Петра 2

1 Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.

2 І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть;

3 і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.

4 Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;

5 і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;

6 і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,

7 а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників;

8 (живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні дїла, день в день мучив праведну душу;)

9 то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, -

10 найбільше ж тих, що ходять в слїд за тїлом в нечистому хотїнню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,

11 хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду.

12 Сї ж, як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть,

13 і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони - самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами;

14 очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се - дїти прокляття;

15 котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,

16 тільки ж мав кару за своє беззаконнє, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.

17 Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.

18 Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,

19 обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник.

20 Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого.

21 Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.

22 Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а "свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу".

2-е Петра 3

1 Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, збуджаю чисту думку вашу,

2 щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,

3 се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,

4 і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння.

5 Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим,

6 длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб;

7 нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.

8 Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.

9 Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.

10 Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять.

11 Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожностї,

12 дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся?

13 НовиѸнЅ же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує.

14 Тим