Читати книгу - "Наречена дракона. Мільйон за побачення, Джуні Салем"

-Мені дуже прикро, що так вийшло, але у вас є хвилинка? - мій випадковий знайомий стоїть позаду. 

Сам. Бо його запальна подружка пішла, залишивши нас наодинці. О, жінки! Чому ми такі наївні, коли справа доходить до зради? Схоже, Наталка, як багато хто чекає, що її обранець оговтається та кинеться слідом. Як мінімум за букетом з тисячі троянд або каблучку з діамантом, щоб випросити пробачення? Хоча, ні, так вчиняють не всі, пані Саламандра, напевно, просто залишила б він негідника купку попелу і одразу викликала прибиральника. Та ще й парфумами зверху побризкала, щоб запаху від колишнього не залишилось. Але про що це я? Між мною й імпозантним красунчиком дійсно нічого не було. 

-Якщо ви тут через наш маленький інцидент, то я вже все забула, - намагаюсь швиденько порозумітися, бо мені будь-що треба виконати свою роботу, а час летить невблаганно.

-Заздрю вашому оптимізму. Я ніколи не вмів користуватися порадою про жабу.

О Божечко, невже я випадково вразила його надто сильно? Не знаю, що відповісти, просто кліпаю віями й подумки перебираю варіанти, як повернути бідолашного до тями, не привертаючи зайвої уваги. А, точно, бабуся казала, що в таких випадках треба дати подивитися в люстерко, отже, треба його якось підсунути! Може сказати, що кохана його трохи подряпала, чи на комірці слід від помади? Вже пірнаю рукою в сумочку, аж тут бачу, що мій новий приятель вирішує трохи порозумітись.

-Я мав на увазі відомий крилатий вислів, - виправдовується він. - Краще з’їсти жабу вранці, тобто розібратися з усіма неприємностями, не відкладаючи на потім. А оскільки ми вже свою частку отримали, може я підвезу вас не гірше за таксі? 

-А у вас точно не було інших планів? - уважно вдивляюсь в темно-карі очі, які лукаво поблискують. 

-Збирався пообідати, можливо, ви не відмовитесь приєднатися? Але спочатку, дозвольте відрекомендуватись - Олексій!

О, щаслива година, то рибка сама пливе до мене в руки, треба тільки натякнути, куди я хочу попасти. Простягаю руку у відповідь і вона тоне в теплій долоні, а далі я наче відчуваю легкий струм, що тече по венах, наповнює мене теплом та незрозумілим тремтінням. Намагаюся пригадати, чи не розповідали мені щось таке про Одесу, може тут чоловіки володіють якимись чарами? Повітря чи близькість до моря впливає на василісків? Стою, наче мене блискавка вразила, доки не збираюся з силами, щоб відігнати мару. 

-Серпента! - посміхаюсь новому приятелю. 

-Яке незвичайне ім’я! Ви гречанка? Дайте угадаю, мабуть, ваші батьки лікарі, це в грецьких легендах бог Асклепій носив посох, обвитий змією. 

-А ви знаєтесь на міфах?

-Не зовсім. Люблю все незвичне і цікаве, а ви? 

Мій новий знайомий стає все цікавішим, ще ніколи до мене таким чином не підкатували чоловіки. Звичайно, я не простого роду, але ж і не настільки, щоб бути пов’язаною з богами!

-А я в Одесі у відрядженні і якщо чесно, то збиралась поцікавитись тільки  Fratelli. Хочу замовити там столик для одних дуже незвичайних гостей.

-В такому разі, на сьогодні я - ваш гід! 

Олексій проводжає мене до свого авто, на якому я так зручно сиділа ще десять хвилин тому, відкриває для мене дверцята і тільки потім повертається за кермо, а далі… Ми їдемо і я насолоджуюсь розповідями, які, здавалося б точно не почую про людське місто! Відьмин будинок. Дім з привидами сестер-близнючок. Золото, сховане в катакомбах. Вампір, що мешкає в Преображенському парку. На час я навіть забула з якою метою сюди прибула! 

Вже уявляю, як я все це розповідатиму босу, може він захоче додати гостроти до побачення з нареченою? А якщо зважити на те, що між мною та патронесою досить непогані стосунки. то може ще й на весіллі побуваю!  Так ми кружляємо вулицями і я вже точно знаю, що Саламандрі в Одесі сподобається! Залишається тільки відвідати ресторан і впевнитись, що все так бездоганно, як написано в рекламному проспекті. І краще все перевірити сім разів, бо купка попелу на місці офіціанта буде найменшим моїм промахом, якщо я чогось не врахую! 

Так замислююсь, що не помічаю, як авто знижує швидкість і ми під'їжджаємо до “Фрателлі” з його затишним двориком і мій супровідник першим виходить з авто, щоб відчинити дверцята. Ну справжній джентльмен, а я почуваюся, наче приїхала у складі драконячої делегації! Взагалі миле містечко, не так багато відвідувачів, то є можна влаштувати романтичне побачення буз зайвої уваги, але тут Олексій робить мені незвичайну пропозицію.

-Тут є кілька залів, де б ви хотіли перекусити?

Чесно кажучи, з усією цією біганиною я така голодна, що перекусила б когось з гладких відвідувачів, які вже смакують свій обід, але відчуваю, що тут прихована приємна несподіванка. 

-Я довіряю вибір вам. Думаю, не варто розраховувати на цілу годину пригод, у вас, мабуть, робочий час також обмежений? 

-В такому разі, - посміхається Олексій, підставляючи мені лікоть, - Підемо в італійське казино.  

Підвожу на нього очі й сподіваюсь, що чарівний супутник запропонує щось інше, бо в моїй родині є тільки один недолік - нездатність боротися з азартом. Бідне казино! Сьогодні воно залишиться без кожної копійки, бо я вже відчуваю, як мене охоплює хвилювання перед зустріччю з рулеткою та покером!