Читати книгу - "ТаЄмниця Кам’яницІ З ПередмІстя, Роман Олійник (Argonayt)"

Цілу ніч пані Мартиненко діймали химерні видіння. Зазвичай, втомившись за день, вона падала на ліжко і спала без задніх ніч до самого ранку. Тепер же її замучили незрозумілі картини та бентежні образи. Юлії Володимирівні снилося начебто вона не доросла, зріла жінка, а юне недосвідчене дівча, і знаходиться не у власній квартирі, а в одній з кімнат кам’яниці з передмістя. За стінами будинку панує глибока ніч, у вікно заглядає повний місяць, повітря наповнене солодким ароматом бузку, який однак не здатен перебити різкі запахи лікарський настоянок та мікстур.

Звідкілясь долинає глухий передзвін годинника, котрий неспішно вибиває дванадцять разів. Тихо риплять двері і на порозі з’являється високий, худорлявий чоловік з густою чорною чуприною, пишними вусами та бакенбардами й крейдяне-блідим обличчям. В одній руці він тримає гасову лампу, в іншій невеликий чорний саквояж. Наблизившись до постелі, на якій лежить дівчина, незнайомець заспокійливо всміхається й тихо мовить: «Катрусю, час на процедури. Піднімайся, дорогенька, та ходи-но з татусем вниз». Вона слухняно виконує цей наказ і ледь не скрикує від жагучого болю, що гострими голками штрикає в кожну клітинку її тіла, робить кілька кроків на зрадницьке тремтячих ногах і… прокидається вся в липкому поті.