Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

Одного теплого, погожого дня молода пара вигулювала свою донечку. По дорозі їм зустрілися Геня з Толіком. Зрівнявшись разом з коляскою, Геня нагло відвернула голову, не подивившись на свою першу внучку. Вона і її зреклася, як зреклася свого сина. А Толік тоді підсміхувався з боку. Микола після цього почав знову курити, вже ж не курив цілий рік. Як після цього йому хотілося жити? Після зречення власних батьків? Краще б вони його на світ божий не родили, ніж йому тепер таке терпіти.

Та через певний час вони помирилися. Видно, совість їх замучила, згадали про божу кару після смерті.

Пізніше Геня отримала травму на заводі, де працювала. Перенесла тоді кілька операцій. Ольга завжди навідувала свою хвору свекруху. В той час вона була вагітна, хоч і не знала, і нанюхалася наркозу у кімнаті, де лежала Геня, і ще кілька пацієнток. Коли все виплило, Миколина мати порадила зробити аборт Ользі, щоб не народився якийсь виродок.

Цим виродком стала Марійка, друга дочка Миколи і Ольги. Звісно Микола мріяв про сина. Та йому і в цьому не пощастило. Марійка народилася червоною, як жаба і лиса, як бубон. Єдине, що Ользі сподобалося - це вушка дитини, які мали кінчики, як у прибульців чи у ельфів, правда, не такі великі. Ще їй було сподобалося, що Марійка зразу була прилипла до її грудей, коли її принесли годувати. Світлана ж не хотіла ссати грудь.