Читати книгу - "Листи Крутеня"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З прихильністю твій дядько Крутень.
Лист VII
Мій любий Шашеню!
Мене дивує твоє питання, чи важливо, щоб підопічний не знав про наше існування. На це, принаймні для сучасного етапу боротьби, відповів наш Головний Провід. Наша політика сьогодні полягає в тому, щоб затаїтися. Звісно, так було не завжди. Але тепер ми справді опинилися в надзвичайно скрутному становищі. Коли люди не вірять у наше існування, тоді втрачаємо всі наслідки прямого тероризму, ну і розуміється, не виховуємо чаклунів. Якщо ж вони вірять у наше існування, тоді ми не можемо зробити з них матеріалістів чи скептиків. Принаймні, поки що. Я маю велику надію на те, що в належний час ми зуміємо так розбурхати й зміфологізувати їхню науку, що віра в нас (хоч ми її так не називаємо) заповзе в людську свідомість, яка в той же час буде закрита для віри Ворога. Корисними для цього можуть виявитися і «життєва снага», і культ сексу, і деякі аспекти психоаналізу. Як тільки ми досягнемо досконалого наслідку нашої діяльності — створимо матеріаліста-чаклуна, людину, яка не використовує, а щиро обожнює те, що вона нечітко називає «силами», водночас заперечуючи існування «духів», — тоді кінець війни стане близьким. Але поки що ми повинні виконувати свої завдання. Я не думаю, що тобі буде важко тримати свого підопічного в незнанні. Тобі допоможе те, що «дияволи» сприймаються тепер як щось кумедне. Якщо у нього виникне навіть легка підозра щодо твого існування, зроби так, щоб у його уяві виникла істота в червоному трико; далі переконай його, що оскільки він не може повірити в існування такого диявола (це старий елементарний спосіб спантеличити їх), то таким чином не може повірити і в твоє існування.
Я не забув своєї обіцянки спинитися на питанні про те, чи повинні ми робити з підопічного ревного патріота, чи крайнього пацифіста. Всі крайнощі, за винятком палкої відданості Ворогові, треба підживляти. Не завжди, ясна річ, але за сьогоднішніх обставин — це робити треба. Бувають епохи мляві й самовдоволені — їх треба заколисати так, щоб вони зовсім заснули. Але бувають неврівноважені й напружені, до яких належить і сучасна. Ці епохи можуть погодити розбрат і чвари, і наше завдання полягає в тому, щоб розпалювати їх. Візьмімо перший ліпший невеличкий гурток, члени якого об'єднані якимись спільними інтересами. В гуртку розвивається оранжерейна атмосфера взаємозахоплення, тоді як до зовнішнього світу безсоромно культивується погорда й ненависть, бо джерелом натхнення в його діяльності є «Справа», яку члени гуртка сприймають як ідею об'єктивну й безсторонню. Це справедливо навіть тоді, коли мала група існує попервах лише для власних цілей Ворога. Ми прагнемо, щоб Церква мала небагато прихильників не тільки тому, що в такому разі менше людей знатиме Ворога, але також і тому, що той, хто вже знає його, стане з неспокійною інтенсивністю і агресивністю, що притаманне тайному товариству чи клану, обороняти свої позиції. Сама Церква, ясна річ, добре захищена, і досі ми ще не спромоглися надати їй геть усіх ознак фракції; але фракції, які є в її складі, часто демонструють пречудові наслідки, починаючи з товариства Павла й Аполлона в Коринфі і закінчуючи католицьким та протестантським напрямками в Англіканській церкві.
Якщо ти змусиш свого підопічного відмовитися від військової служби з релігійних міркувань, то він автоматично опиниться у якомусь невеличкому, галасливому, добре організованому й непопулярному товаристві, і наслідки цього, я майже впевнений, будуть добрі. Майже впевнений! Чи були в нього поважні сумніви щодо законності участі у справедливій війні перед тим, як почалася теперішня? Чи твій підопічний хоробра людина? Чи достатньо хоробра для того, щоб не мати напівусвідомлюваних побоювань щодо справжніх мотивів свого пацифізму? Чи впевнений він, перебуваючи в стані найбільшої чесності (жодна людина ніколи не буває в стані повної чесності), що його діями керує лише бажання служити Ворогові? Якщо він саме така людина, то його пацифізм, мабуть, не принесе нам багато користі, і Ворог, очевидно, захистить його від звичайних наслідків приналежності до секти. В такій ситуації найкраще спробувати викликати в нього раптову безладну емоційну кризу, яка може навернути його до патріотизму. Цей спосіб часто приносить успіх. Але якщо він така людина, як я думаю, тоді спробуй удатися до пацифізму.
Якою б не була його позиція, яке б переконання він не прийняв, твоє завдання залишається незмінним — змусити його сприймати патріотизм чи пацифізм, як частину своєї релігії. Відтак треба змусити його за допомогою духу фанатизму розглядати цю частину, як найважливішу в своїй релігії. Далі спокійно й поступово наштовхуй його на думку, що релігія — це просто частина «Справи», в якій християнство цінне головно тим, що дає чудові докази на користь воєнних зусиль Великобританії чи на користь пацифізму. Позиція, яку тобі слід обстоювати, полягає в тому, що світські справи мають стояти на чільному місці, саме вони повинні зумовлювати слухняність і покору. Зробивши світ метою, а віру засобом, ти вже майже переміг свого підопічного; що ж до його власної життєвої мети, то вона в даному разі важить дуже мало. Якщо мітинги, памфлети, політика, різні рухи, заходи і кампанії мають для нього більше значення, ніж молитви, таїнства, добродійні справи — він наш, і чим більше в ньому такої «релігійності», тим більше він наш. Я міг би тобі показати цілий гурт таких людей тут у нас.
З прихильністю твій дядько Крутень.
Лист VIII
Мій любий Шашеню!
Отже, ти маєш «великі надії на те, що релігійний період в житті підопічного відмирає», еге ж? Я завжди вважав, що Навчальний центр звівся нанівець відтоді, як
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Листи Крутеня», після закриття браузера.