Читати книгу - "Красуня для ловеласа, Каріна Іша"

Єва.

Я втекла. Завела його, залишила в машині. А що він хотів? Що я віддамся йому в машині. Ага, зараз. Не дочекається. Усі вони козли. Хоча Ігнат, зараза, красивий. І я навіть збудилася від його дотиків та поцілунків. Від такої реакції мого тіла мені стало трохи ніяково. Може тому, що давно не було сексу. А може, просто Ігнат так на мене діє. Так фіг з ним. Тільки вдома я згадала, що зустріла біля клубу Артема. З дружиною. Як її там звали? Кіра начебто. Він зовсім не змінився. Дивився на мене. Запитаете, що я відчула? Нічого, ні образи, не злості, ні тим більше кохання. На свій подив, я охолонула і відпустила. Сама від себе не чекала. Ігнат обійняв мене при Артемі, ось цього я взагалі не чекала. Хоча мені сподобалося. Так, настав час визнати, що він зачепив мене. Хоч він і ловелас, але все ж таки вчинив, як джентельмен. Але це тривало доти, доки ми не під'їхали до мого будинку. Його безглузді питання про Артема, про останній мій секс трохи мене розлютили. От і вирішила йому помститися. Хоча те, що відбувалося між нами в машині, мені сподобалося. Тіла іскрилися від збудження, поцілунки пристрасні, гарячі дотики. Але мій мозок вчасно зупинив мене. Він мабуть подумав, що я зроблю йому мінет. Обломись красунчик. Нікому ніколи не робила, тим паче йому. Тому, коли він заплющив очі, просто втекла додому. Цікаво, Ігнат напевно рве і метає блискавками після моєї витівки? Напевно. Адже уявив себе королем світу, звик, що дівчата мовчки підкоряються. А тут я! А як він хотів? Так, потрібно прийняти душ і спати. Хоча який тут сон. Всі мої думки про нього... 

Вранці прокидатися зовсім не хотілося, всю ніч мені снився він, такий гарячий. Його губи дарували насолоду, очі зачаровували. Так, стоп. Потрібно охолонути. Душ, холодний душ дуже доречний і кава, багато кави.  Сьогодні багато роботи у кафе. Перевірка санітарно-епідеміологічної служби, звіт для податкової. Не до Ігната мені зараз.

Підходжу до шафи, одягаю чорну футболку та блакитні джинси, синій піджак, волосся зав'язую у "кінський" хвіст, макіяж натуральний. Те, що потрібно для образу бізнес леді. Сідаю до свого улюбленого жовтого Citroen C4 Cactus. Батько подарував нещодавно, на закінчення університету. Я про нього мріяла, нікому не говорила. Батько завжди вгадує мої бажання. 

На мій телефон надходить повідомлення. Номер невідомий. Відкриваю. Ось чорт. Ігнат. Цікаво, чи Христина дала мій номер? Ні, вона б так не вчинила....

"Білосніжко, ти мені винна. Тож сьогодні йдеш зі мною в кіно!"

І що мені відповісти? Чи не відповідати? Ще й білосніжкою назвав. Ну зараза. А ось не відповідатиму йому. Нехай мучиться. Винна я йому? Ні чого я тобі не винна. Йди лісом.

День триватиме дуже довго. І, звичайно, не без труднощів. Максим захворів, нема ким замінити. Інспектор попався вередливий, не хотів підписувати протокол, шукав якихось недоліків. А їх не було, я ретельно підготувалася. Напевно, грошей хотів, але я зі своєю принциповістю дотиснула його. А ось із податковою звітністю я зовсім заплуталася. Думки від утоми плуталися, кава не рятувала. Коротше, додому. Звіт завтра. На свіжу голову краще думатиметься. Доки їду додому, набираю маму.

- Привіт, рідна. Вітаю із отриманням диплома. Як ти? Як вчора відзначили з Христиною?

- Привіт мамо! Дякую за вітання. Погуляли добре. Як ви? Як батько?

- Батько добре! Сумує. Ти коли приїдеш у гості? Бери Христинку та приїжджайте!

- Мам, не знаю. У кафе роботи багато. Може, краще ви?

- Я поговорю з татом. Добре мила. Цілую. Ми тебе кохаємо. Христині привіт передавай від нас. Бережи себе.

Під'їжджаю до будинку. На парковці стоїть машина Гната. Ось тільки його зараз не вистачало. Я додому хочу, спати. Мне зараз потрібне тільки моє ліжко.

Виходжу з авто, ставлячи його на сигналізацію. У руках папки з документами. Сил швидко йти до під'їзду просто нема. Ігнат виходить з машини, прямує до мене, усміхається. А я навіть не можу посміхнутися йому у відповідь. Просто втомилася, голова болить.

- Ну, привіт красуня! Чому не відповіла? У тебе є кілька хвилин, щоб переодягнутися. Хоча мені все подобається.

- Привіт, – стомлено відповідаю. Він уважно дивиться на мене, примружує очі, нахиляє голову набік, оглядає мене.

- Не зрозумів! У тебе щось сталося? Потрібна допомога? Я так розумію похід у кіно сьогодні скасовується?

- Правильно зрозумів. Ти допомогти мені нічим не можеш! Зараз мені потрібен лише сон. Так що давай якось інший раз. Бувай.

Обходжу його, йду до під'їзду. Він бере мене за руку. Так ніжно, зупиняє мене, обходить, стає напроти мене. Руку не відпускає.

- Гей, Єво. Я зрозумів, що не вчасно. Якщо потрібна якась допомога, тільки скажи. - торкається моєї щоки, бере моє підборіддя, гладить по ньому своїм великим пальцем. - Тільки скажи.

Я просто здивувалася від його дій, щоз рук випали папки з документами. Я сіла їх збирати. Ігнат присів навпочіпки навпроти мене, допомагаючи зібрати листки, що випали. Раптом ми піднімаємо голови і наші губи виявилися настільки близько. Я ловлю його погляд на них. Прикушую свою нижню губи, облизуючи її. Ось чорт, що я зробила щойно? Він охоплює мою шию, притягує до себе та накриває мої губи своїм поцілунком. Я охаю від несподіванки. Поцілунок гарячий, обпалює. По тілу розливається тепло. Ми відчували дихання одне одного.