Читати книгу - "Попелюшка мимоволі, Надія Голубицька"

- У нашої гості зі сто восьмого зник дуже цінний браслет з діамантами, і вона стверджує, що крім тебе нікого більше в її номері не було. Що ти можеш сказати з цього приводу?

Дівчина розгублено знизала плечима:

- Нічого. Я не знаю про який браслет йдеться. Я його не бачила і вже тим більше не брала.

- Подумай добре перш ніж відповідати. Якщо браслет не знайдеться, мені доведеться викликати поліцію, - сказав він тихим спокійним тоном, дивлячись прямо в очі Варї, що було абсолютно на нього не схоже.

Але тут в розмову втрутилася Ліз:

- До біса поліцію! Я знаю, як повільно вони працюють, а мені потрібен мій браслет зараз же. Це старовинна прикраса, яка передається в нашій родині з покоління в покоління, він безцінний для мене. Так що зробіть що-небудь! Обшукайте всіх співробітників, розберіть по камінчику весь готель, але знайдіть мені його!

Ліз нервово розмахувала руками і зі злістю штовхнула Варін візок, що стояв поруч із нею, і вміст якого розсипався по всій підлозі. Варя кинулася все підбирати, але Маріо раптом перехопив її руку і виголосив крижаним тоном, вивуджуючи з купи рушників браслет:

- І як ти це зможеш пояснити? Як цей браслет сюди потрапив? Барбара, я цього від тебе не очікував. Ти звільнена!

Він окинув дівчину зневажаючим поглядом, жестом припинив слабкі спроби виправдатися зовсім приголомшеної Варі і, повернувшись до Ліз, попросив:

- Сеньйора, прошу Вас, не звертайтеся в поліцію. Подібний інцидент негативно позначиться на іміджі нашого готелю. Браслет, дякувати Богу, знайдений, а винна сьогодні ж буде звільнена.

- Мене нема за що звільняти, - сказала Варя крізь сльози. - Я не брала цей браслет і поняття не маю, як він сюди потрапив.

Маріо лише махнув на неї рукою, а Ліз, застібнувши браслет на зап'ясті і покрутивши рукою, щоб помилуватися блиском його каменів, раптом сказала:

- Я не буду звертатися в поліцію, а Ви пообіцяйте не звільняти бідну дівчину. Можливо, вона говорить правду, вона не схожа на злодійку. Я могла зачепитися рукою за рушники, браслет зісковзнув, у нього слабка застібка, а я могла цього не помітити. Швидше за все, так це все і сталося. Так що давайте забудемо цю неприємність.

Адміністратор погодився, і вклонившись, помчав по своїх численних справах. Коли він зник в іншому кінці коридору, Ліз скинула свою солодкаву посмішку і зробила крок до Варі, яка все ще не прийшла до тями.

- Як тобі мій спектакль? Сподобався?

- Ви це зробили навмисно !? Але навіщо? - обурилася Варя.

- Все дуже просто. Хотіла тобі показати, що з тобою буде, якщо ти не приймеш мою пропозицію. Вибирай: або прекрасний вечір на яхті в колі моїх друзів, або звільнення, а може навіть і арешт. Повір, у мене фантазії вистачить, щоб ускладнити тобі життя, - сказала Ліз, задоволено посміхнувшись. - І запам'ятай, я завжди отримую те, що хочу. Ну що, погоджуєшся або будеш ще ламатися?

- У мене немає іншого вибору, - прошепотіла Варя. - Я згодна.