Читати книгу - "Смерть моя, життя моє, Ерато Нуар"

Айрін, на жаль, не можна було брати участь у святі: тільки родичам та драххам. Але я глянула туди, звідки вона збиралася потай спостерігати за нами. Хотілося вірити, що подруга підтримує бодай подумки.

Поруч закружляли Сгер з Улиною, ще п'ять дівчат залишалися чекати своєї черги. Брат міг запросити на танець лише ту, яка нікому з претендентів не підійшла. Але в міру сил намагався розважити та насмішити.

І знову танець, розмова ні про що в якості знайомства – драххів не можна було питати, чим вони займаються, взагалі нам наказувалося не ставити жодних запитань.

А ось Крафф розпитував, і на відміну від Сгера – не просто навмання, про що міг би запитати будь-яку з нас, а цілком конкретно. Куди ми так надовго їздили восени, як поживає мій дядечко з Ізенура...

Було дивно і приємно, що він настільки вивчив мою сім'ю та звички, знає майже всіх навіть далеких родичів. Драххам не дозволялося знайомитися з ніатарі до повноліття, але ще не знаючи, чи ми підійдемо одне одному, він з'ясував про мене стільки...

– А про інших ніатарі ви теж все дізналися? – вирвалось несподівано.

Крафф окинув мене дивним поглядом, і я прикусила губу.

– Тільки про вас, – усміхнувся.

Продовжуючи міцно тримати мене за руку, навіть після того, як танець закінчився, він наблизився до Сгера.

Той подякував Улині, обернувся до нас. Її візерунок мляво поблискував фіолетовим, але в порівнянні з моїм, можна сказати, мовчав.

– Я готовий заперечити ваше право, дх'ер Клашасс, – сказав Крафф. – Ніатарі ідеально підходить і мені.

Сгер нахмурився. Я теж виявилась здивована. Бувало за все свято татуювання ніяк не проявлялося, жоден із драххів не підходив і всі залишалися ні з чим, розчаровані. А тут одразу два, і від дотиків обох рука свербіла, пекла, а татуювання сяяло, як і задоволені посмішки на їхніх обличчях.

– Твоє право, – визнав Сгер. – Стільки прекрасних дівчат чекають вашої уваги, дорогі дх'ери. Можливо, ви готові відступитися від честі боротися за господарку будинку?

Цей фіолетовий явно звик повелівати. Але шановні та дорогі дх'ери не бажали відступатися від честі.

Мені довелося танцювати з ними далі. Ноги не тримали, зап'ястя почервоніло: татуювання дивовижним чином реагувало на кожного, на когось сильніше та яскравіше, на когось менше, але змінювало колір та сяяло.

Язику набридло повторювати те саме, навіть мозок втомився від однотипних розмов. Різнобарвне волосся і обличчя злилися в одну пляму. Я не уявляла, як їх відрізняти, крім «червоне волосся», або «жовте», або «помаранчеве». Що роблять, чим займаються, хто кому ким доводиться? Вся інформація, якою обмінюються на наших нормальних людських прийомах, залишалася недоступною, і я лише як заводний папужка розповідала і розповідала про себе.

Сгер танцював з іншими дівчатами, Крафф же дивився тільки на мене, ніби чекаючи свого часу.

Картер як гостинний господар так само намагався розвеселити та підбадьорити ніатарі.

Поступово до нього приєдналися ті, на кого мій візерунок реагував слабо, розуміючи, що доведеться відмовитись від господині балу.

Останніми залишалися двоє зовсім молодих – не старших за мене – хлопців із зеленим волоссям різних відтінків. Якщо не брати, то родичі.

– Ви дивовижна ніатарі, – промовив один із них.

– Ми ніколи про таке не чули, – додав другий.

– На вас надто багато кандидатів, чарівна Ілес,  – сумно зітхнув перший.

– З глибоким жалем ми вирішили відступити... визнати право боротися за вас тих, кому ви відгукуєтеся сильніше.

– Дякую, – я подала їм руку, розуміючи, що молодики лише намагаються тримати обличчя, але самі чудово усвідомлюють, що проти решти конкурентів шансу немає.

Татуювання спалахнуло і зараз, візерунки блиснули на почервонілому зап'ясті.

Матінка стежила за нами величезними очима. Батько ж навпаки, хмурився, закушуючи губу.

Фіолетовий наблизився, ніби пильно охороняв мене. І ледве зелені відійшли в пошуках інших дам, простягнув мені руку раніше синього:

– Ви дозволите?

– Перепрошую, шановні дх'ери, – раптом вийшов уперед батько, подаючи знак музикантам замовкнути. – Хотілося б розуміти, як ви вирішуватимете ситуацію... яка склалася.

Сґер глянув на нього так, що я на мить злякалася за татуся.