Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Іде. Тремтячими ногами тихо ступає по обережно викладеній плитці. Безневинний погляд гострим дротом пробивається венами.

Думав, буде брикатися, і навіть на цей випадок припас вагомий аргумент. Йде, навіть не розуміючи, що чоловік просто залишив її платити за свої справи. І вона заплатить, куди подінеться.

Злісно стискаю зубами сигарету, щоб не плюватися люттю.

Це, сука, почуття роздирає мене вже другий день. Зрада — двигун. Підступність Стаса прорвала нутро, викинула назовні частину, яку останнім часом намагався не показувати.

— Андрію, давай ми всі заспокоїмося і зрозуміємо, як діяти далі, — робить ще спробу. Тільки я вже вирішив і навіть безневинні погляди не похитнуть рішення.

Затягуюсь на повні груди, кивком вказуючи напрямок. Крутити мною більше не вийде, не вірю. Нікому!

Безапеляційно сідає у салон, а мене знову накриває сумнівами, як перед тим, коли натиснув кнопку на домофоні. Я міг промовчати, міг просто покласти хер і шукати Стаса, витираючи соплі з її обличчя. Заспокоюючи, переконувати, що все буде добре. Міг — не став.

Мої гроші — мої правила. Або ж в'язниця. Крапка.

Як раніше не буде. Ні хріна більше не буде.

Змусити себе сісти біля жінки навіть не намагаюсь. Знаючи свою погану вдачу, можу накричати, ще матюкатися на додачу.

— Рушай! — сідаю біля водія. На здивоване обличчя мені по бубонцях. — Блокани замки.

Не маю наміру ні за ким бігати, як і відпускати. Нехай звикає, на нас чекає довга та плідна співпраця.

Відкидаюся на спинку, стиснутими до білих кісточок руками упираюся в коліна. Мотор реве, і ми рушаємо з місця, а я ніби ще стою перед дверима будинку, що за моєю спиною.

Хвилин десять, може більше, як придурок, дивився на кнопку. Чесно намагався боротися зі спокусою. З дурнею, що осіла у голові. Важко. Занадто боляче розуміти: все, що ти будував багато років, раптово розвалилося. Спопеліло на хрін твою довіру і людяність. Останню трійку років намагався стати кращим. Стримував дику вдачу і натиск.

Дарма.