Читати книгу - "Тіні червоного місяця, Кулик Степан"

Ну, начебто все... Цигарки на касі. Так, знаю… Шкідливо для здоров’я. Років вісім не палив, а як овдовів, то знову розпочав. Навіть не помітив коли. Єдине — намагаюся триматися в межах десяти сигарет на день.

Чорт! Мало не забув! Кава закінчилася. Може, взяти відразу дві банки? Зупинився на одній. На все життя не закупишся, все одно через тиждень знову прийду.

Підійшов до каси, встав у чергу… Продавщиця, молоде дівчисько, бореться зі стрічкою. Чи змінює, чи заклинило щось. Черга мовчить, але, судячи з настрою, вже потихеньку закипає.

Голосно гупають двері, впускаючи всередину міцно збитого парубка. Коротка стрижка, шкіряна куртка. Очевидно, з того неспокійного племені, яке хоче отримати від життя все й одразу. Причому не знаннями чи вміннями, а силою. І так, щоб потім за скоєне не відповідати. Наївні… Це від людського суду можна відкупитися чи відбрехатися. А на тому, останньому як?

— Два «Самця»! — здоровило, ігноруючи чергу, підходить прямо до прилавка і кидає на нього купюру.

— Молодий чоловіче, — окликає його сивий, охайно зодягнений старий, чия черга якраз оплачувати покупки. — Ви тут не один. Будьте ласкаві, станьте в чергу.

— Відвали… — цідить крізь зуби «шкіряний».

— Та як ви...

— Заткни хайло, діду, — здоровило демонструє старому кулак. — А ти, соска, ворушись різкіше. Мені що, цілий день чекати?

І цими словами наче натискає на спусковий гачок. Вся черга видає глухе гарчання і, як зграя псів, що зірвались з прив'язі, кидається вперед. Хлопця б'ють усі і всім. Миготять сумки, авоськи, парасольки, палки... Отетерілого від несподіванки, здоровила збивають з ніг, і він зникає в гурбі. Чути лише удари та надсадне покректування.

Побиття триває хвилин п'ять, потім натовп здає назад, «шкіряний» важко піднімається, розмазуючи кров по обличчю і задкує до дверей.

— Зовсім пенси озвіріли… Скоро взагалі на район не вийдеш… — бурмоче розгублено, обмацуючи щелепу, і квапливо вискакує назовні.