Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

Закінчила збирати продукти пачкою лапши та пакетом грибів, пучком зелені. Пішла на касу. Дійшовши каси, почула як Аліша незадоволено нявкнула. Обернулась до кішки та побачила ту насуплену, незадоволену, махала хвостом. За мить зрозуміла поведінку Аліши та засміялась. Поставила швидко кошик та побігла до кішки. Опустилась на коліна та почала обома руками гладити подругу та чухати за вушком.

Вибач! Вибач! Вибач! – прошепотіла Мілана та поцілувала подругу в носик, - я забула про тебе. Йдемо!

Дівчина встала з колін та побігла до відділу сирів. Аліша підскочила наздоганяти Мілану. Взяли улюблений плавлений сирок кішки, одразу три пачки. Розвернулись до відділу з овочами та фруктами, обрали невеличку диню. Цей фрукт кішка обожнювала більше за все інше, вона просто шаленіла від смаку дині. Не забули заглянути до відділу з їжею для тварин. Мілана не пам’ятала, який саме корм купують батьки, тому вибрала той, що їй просто сподобався.

Всі продукти для Аліши віднесла та поклала в свій кошик. Щось дуже багато всього вийшло. Та треба порахувати. Дівчина почала викладати всі продукти на касу. Розклала та дістала телефон, увімкнула калькулятор. Після складних розрахунків отримала цифру в шістсот гривен. Потягнулась в кишеню та дістала п’ятсот гривень. Більше не було. Дівчина засмутилась, почала відкладати деякі продукти.

Підійшла Аліша та нявкнула. Мілана глянула на подругу, а та мордою показала на сплячого касира, потім на продукти.

Ти вважаєш, що я можу так просто взяти все це та не платити? – Мілана почервоніла від сорому, але кішка впевнено мотнула мордою, - я не можу так. Я решту принесу сьогодні ввечері, добре? – останнє вона питала у касира, що тихенько спав.

Звичайно, відповіді не було, та Мілана й не чекала. Смикнула знизу, з каси, великий пакет та склала всі продукти. Вийшло доволі багато, треба буде тягти цю важкість додому не на одному подиху. Та зважаючи на те, що світ перевернувся догори ногами, поспішати було нікуди. Поклала п’ятсот гривень перед касиром, схопивши пакет, вийшла з магазину.

 

            Повернувшись додому, втомлена але задоволена, Мілана розклала продукти на стіл. Щось поклала у холодильник, щось на полиці. Потім зібрала сміття та поклала у відро новий сміттєвий пакет. Вискочила на вулицю та віднесла сміття до баків.

            Повернувшись, відварила пельмені та пообідала. По звичці, взяла телефон та перевірила зв’язок та інтернет. Тиша, мережа відсутня. Та в цей момент, дівчина підскочила зі стільчика та крикнула «Христина!». Аліша не очікувала такої реакції, тому підскочила та перелякано глянула на дівчину. Все було зрозуміло, Мілана вхопилась за ідею йти до своєї ліпшої подруги.

            Оскільки дівчина не перевдягалась у домашній одяг, схопила знову телефон та сунула в кишеню. Побігла до коридору та вдягнула куртку. Аліша чкурнула до подруги, показуючи, що саму вона її не відпустить. Мілану це тільки порадувало. Взяли ключі, відчинили вхідні двері та знову вибігли на вулицю.

            Дівчина жила в дванадцятому під’їзді, а її ліпша подруга в шостому. Повернула праворуч та побігла до потрібного під’їзду. Не рахувала, бо візуально пам’ятала, що двері знаходяться напроти дитячого майданчику, що поставили минулого року.

            Як тільки побачила потрібні вхідні двері, заскочила на ганок потягнула двері на себе. Зачинені. Мілана чортихнулась, так як ці двері весь час були поламані, а сьогодні працюють. Згадала номер квартири та набрала. Цифра сорок засвітилась та деякий час нічого не відбувалось. Потім почувся гудок. Включився мікрофон та одразу відкрились двері. Дівчина потягнула ручку на себе та заскочила до під’їзду. Аліша ледь встигала за подругою.

            Минаючи по дві-три сходинки, Мілана вилетіла на четвертий поверх та повернула ліворуч. Металеві двері, оббиті м’якою тканиною перекривали вхід до квартири. Спочатку дівчина почала гупати по дверям, потім потягнулась до дзвоника та натиснула на нього і не відпускала. Почувся спів електронної пташки. Тиша. Мілана подивилась на Алішу, що вже сиділа поряд, але та була спокійна та просто чекала.

            Спочатку почулось, як хтось підходить до дверей, потім клацнув замок. Мілана пам’ятала, що до квартири веде двоє дверей, тож перші були відкриті.

Христина! Христина! – Мілана знову почала тарабанити в вхідні двері, - це я, Мілана! Мілана? – почувся переляканий голос подруги, - Мілана! Мілана!

Ключ провернувся, ручка опустилась вниз та двері відкрились. Спочатку подруги декілька секунд дивились одна на одну та потім кинулись обійматись. При цьому, ліпші подруги пищали як божевільні та почали ридати.

Лише Аліша, сиділа спокійно. Вона підняла лапку та почала ретельно її вилизувати. В гості треба ходити чистим та охайним, що і робила кішка. Вона наче всміхалась, задоволена тим, що найліпші подруги знайшли одна одну. Новий світ не зламає дітей, яким би він не був страшним та дивним. Так, дорослі сплять та не прокидаються. Але сила дружби все переможе. Разом простіше, разом не страшно, разом навіть море по коліна.