Читати книгу - "Душею не прийняти і розумом не осягнути, Ніка Цвітан"

Звідки ми дізнаємось про якісь новини. Скажете інтернет, телебачення, преса. Так, якщо новина більшого масштабу. А якщо звістка стосується родини, то з особистих розмов, а частіше телефоном.

Та й звістки бувають різні. Одні окрилюють, піднімають над проблемами, інші ж навпаки, додають проблем. Але бувають звістки, наче відкриті рани, які ділять життя на «до» і «після»…

… Звук телефону відриває від думок і несе чомусь тривогу. Син. Голос ледве впізнаю, душа стискається до розмірів зернини. Що?! Трапилось?! Не вірю тому, що син промовляє. «Загинув друг»…

Новина настільки страшна і велика, що не може вміститись ні в голові, ні в грудях.

Молодий стрункий, підтягнутий. Люблячий син, чоловік, батько маленького хлопчика. Добрий, відповідальний, працьовитий. Завжди усміхнений.

Старший син в сім’ї, гордість і радість батьків.

До дружини «зіронько», до матері «рідна», до синочка «мій маленький». Вже не почують…

А ще – вірний друг мого сина, як брат. Такий, що й підтримає, і на недоліки увагу зверне, щоб вберегти від негараздів...

… З сином вони не росли поряд, не ходили до однієї школи. Вони познайомились, коли син після закінчення першого класу приїхав на канікули до бабусі, чоловікової матері.

Мали однакове ім’я. Швидко порозумілися. Разом проводили канікули, рибалили, інколи бешкетували. Ділили навпіл один пиріжок і пили з одного термоса компот, коли пасли гуси.

Після закінчення дев’ятого класу син поспішав до бабусі, аж здивував цим. Виявилось, що сім’я друга переїжджає. Він запізнився на один день. Не побачились.

Телефонували. А потім номер друга зник з мережі… Син переживав.

Після закінчення школи син вступив до вишу, на спеціальність, яку обрав самостійно. І яким же було здивування, коли при поселені в гуртожиток зустрілись із сім’єю друга.

Хлопці довго тримали один одного в міцних обіймах. А потім ще одне здивування – вони одногрупники.

Впросили, щоб поселили в одній кімнаті.

Мій син завжди мріяв про брата, якого не мав. А синового друга хоч і був брат, але різниця у десять років, накладала відбиток. Тому стали не просто друзями – братами, періодично відвідували разом наші родини.

Після закінчення й роботу знайшли в одній організації.

Друг одружився одразу після закінчення навчання – зустрів хорошу дівчину. Подарували батькам онука, планували ще одне внуча подарувати. Не подарують …

В їхнє життя, як і в життя всіх українців вдерлась війна, яка перекреслила всі сподівання і плани. Кривава, безжальна, жорстока …

Друг вірив у свою щасливу зорю, адже за півтора року, лише кілька подряпин. Де ж та зоря сховалася, чому не прикрила? …

Залишився без батька син, вдовою молода дружина, посивілий за одну ніч батько, сплакана матір. «Частини мене не стало» почула від сина.

Загинув друг …