Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями. 11 Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?” 12 Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі. 13 Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.” 14 Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” 15 Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. 16 Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. 17 І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.” 18 Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.” 19 Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його. 20 І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі. 21 Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.” 22 Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години. 23 А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану, 24 сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього. 25 Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало. 26 Чутка про це розійшлась по всій тій країні. 27 І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!” 28 І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” – “Так, Господи!” - кажуть йому ті. 29. Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!” 30 І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.” 31 Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні. 32 А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий. 33 Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!” 34 Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!” 35 Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу. 36 Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха. 37 Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало. 38 Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.”

10. Дванадцять апостолів; Ісус дає їм вказівки 1-33; і передвіщає переслідування 34-42

1 Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. 2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший Симон, прозваний Петром, і Андрій, брат його; Яків, син Заведея, та Йоан, брат його; 3 Филип та Вартоломей; Тома й Матей, митар; Яків, син Алфея, і Тадей; 4 Симон Кананій та Юда Іскаріотський, що й зрадив його. 5 Оцих дванадцять Ісус вислав і наказав їм: “У дорогу до поган не пускайтесь і в самарійські міста не заходьте. 6 А йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. 7 Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. 8 Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте. 9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. 10 Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, – бо робітник вартий утримання свого. 11 А як зайдете в якесь місто, чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. 12 Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: Мир дому цьому! 13 І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. 141 як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. 15 Істинно кажу вам: Легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому! 16 Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. 17 Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах. 18 Вас волочитимуть і до правителів і до царів за мене, щоб свідчити перед ними й поганами. 19 І коли видадуть вас, не журіться, як або що вам говорити, – дано буде вам на той час, що маєте говорити; 20 не ви бо будете говорити, а Дух Отця вашого в вас говоритиме. 21 Брат видасть на смерть брата й батько дитину; діти повстануть на батьків і будуть їх убивати. 22 Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться. 23 А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше. Істинно кажу вам: Не встигнете обійти міст ізраїльських, як прийде Син Чоловічий. 24 Не є учень понад учителя, ані слуга над пана свого. 25 Досить для учня, коли стане, як його вчитель; а слуга – як його пан. Коли господаря назвали Велзевулом, то скільки більше – його домашніх. 26 Тож ви їх не лякайтесь. Нема нічого схованого, що не виявиться; нічого тайного, що не стане знаним. 27 Що вам кажу в темноті, кажіть те при світлі; і що ви чуєте на вухо, голосіть з покрівель. 28 Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж