Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

30 Та той не хотів, а пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг. 31 Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне. 32 Тоді його пан покликав його і сказав до нього: Слуго лукавий! Я простив тобі ввесь борг той, бо ти мене благав. 33 Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою? 34 І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу. 35 Отак і мій Отець Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не прощатиме братові своєму з серця свого.”

19. Нерозривність християнського подружжя 1-12; Ісус благословляє дітей 13-15; багатство – небезпечна річ 16-26; нагорода за повне зречення 27-30

1 І коли Ісус скінчив слова ці, покинув Галилею і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. 2 Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там. 3 І підійшли до нього фарисеї і, спокушаючи його, запитали: “Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якоїбудь причини?” 4 Він відповів їм: “Хіба ви не читали, що Творець від початку створив їх чоловіком і жінкою, 5 і мовив: Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, 6 так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло. Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає.” 7 Кажуть вони до нього: “Чому ж тоді Мойсей звелів дати розвідний лист і відпустити її?” 8 А він сказав їм: “Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших; спочатку ж не було так. 9 А я кажу вам: Хто відпускає свою жінку – за винятком розпусти – і ожениться з іншою, той чинить перелюб; і хто ожениться з розвідкою, чинить перелюб.” 10 Кажуть до нього учні: “Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись.” 11 Він же відповів їм: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано. 12 Бувають бо скопці, що з матернього лона такими народились; бувають і скопці, що їх люди оскопили; бувають і скопці, що самі себе оскопили задля Небесного Царства. Хто може збагнути, нехай збагне.” 13 Тоді приведено до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. 14 Ісус сказав їм: “Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких Царство Небесне.” 15 І поклавши на них руки, пішов звідти. 16 Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” 17 Ісус сказав до нього: “Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей.” 18 “Яких?” – питає його. А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, 19 поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого.” 20 Каже юнак до нього: “Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?” 21 “Якщо хочеш бути досконалим”, – сказав Ісус до нього, – “піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.” 22 Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно. 23 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Істинно кажу вам: Трудно багатому ввійти в Небесне Царство. 24 Іще кажу вам: Легше верблюдові пройти через вушко в голці, ніж багатому ввійти в Боже Царство.” 25 Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: “Хто ж тоді може бути спасенний?” 26 Ісус глянув на них пильно й мовив: “У людей це неможливо, Богові – все можливо.” 27 Тоді озвався Петро і сказав до нього: “Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?” 28 Ісус відповів їм: “Істинно кажу вам: Ви, що пішли за мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави, сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь Ізраїля. 29. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30 Багато з перших будуть останніми, а останні – першими.”

20. Притча про робітників у винограднику 1-16; третій передсказ про Христові Страсті 17-19; мати Заведеїв 20-28; оздоровлення двох сліпих 29-34

1 “Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник. 3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам. 5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само. 6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? 7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник. 8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших. 9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. 10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. 11 А взявши, стали ремствувати на господаря, 12 кажучи: Оті останні одну годину попрацювали, а ти зрівняв їх з нами, що зносили тягар і спекоту днини. 13 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною? 14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?! 16 Так то останні будуть перші, а