Читати книгу - "Акафістник УПЦКП"

благаю вас: просвітіть мій затьмарений розум світлом даної вам Богом благодаті, осяйте морок неві́дання, зруйнуйте перешкоди і незручності, укріпіть мою неміч, нас же, всіх синів українських, по-батьківськи визволіть від усіх напастей, скорбот і хвороб, щоб від теплого серця із глибини душі ми всі разом взивали до вас:

Радуйтеся, Антонію і Феодосію, чернечого життя на Русі першоначальники.

Ікос 1

Бажаючи ангелоподібного життя, від своєї юності всі блага світу ви свідомо відкинули і, як сміття зневаживши, дитячими потоптали ногами, самих себе в дар Христу принесли і освятилися; тому таке ваше святе і благоприємне свідоме волевиявлення оспівуємо так:

Радуйтеся, отці богоносні, все земне, благе і прекрасне світу цього ви зневажили; радуйтеся, Христа від юності всім серцем і всією душею ви полюбили.

Радуйтеся, дім, майно і багатства батьків ви за ніщо вважали; радуйтеся, благе і солодке ярмо Христове ви взяли ще в дитинстві.

Радуйтеся, бо ви уподібнилися до благоприємного приношення праведного Авеля; радуйтеся, бо ви були подібними до боголюбивого Ноя, який у подяку після виходу з ковчега приніс жертву.

Радуйтеся, бо ви ваші тіла замість однорічних агнців і тільців принесли своєму Сотворителю; радуйтеся, бо ви вознесли душі ваші Христу Спасителю замість запашного фіміаму.

Радуйтеся, бо ви добре приготували серця ваші на постійне служіння Богу і Божій Матері і повністю віддали їх; радуйтеся, бо ви прекрасно і богоугодно проводили все ваше життя, подібно до Самуїла, в служінні Богу до останнього подиху.

Радуйтеся, бо уподібнюватись вашому житію ви навчили багато мужів і жон, юнаків і дів; радуйтеся, бо ви усолодили багатьом благе і легке ярмо Христове.

Радуйтеся, Антонію і Феодосію, чернечого життя на Русі першоначальники.

Кондак 2

Побачило всевидяче око Отця світів таке ваше вельми благовгодне Богу починання і душоспасительний намір, хоч і не зразу влаштував Він ваше спільне житіє, однак невдовзі так вас з’єднав, як з’єднав Павла з Петром, щоб ви несли одне ярмо і багатьох ввели в небесні оселі, чому ми, дивуючись, подячно Богові, Який так влаштував, співаємо: алилуя.

Ікос 2

Всехвальний Антонію, намагаючись старанно придбати розум богоприємний, для самого себе і для інших благокорисний, його ж вдень і вночі зі сльозами теплими ти старанно просив у Всемилостивого Бога, як пророк взиваючи: «Покажи мені путь, якою піду». Тому чоловіколюбний Бог послухав твою слізну молитву і вклав у твоє серце, щоб ти негайно йшов на гору Афонську; ти ж як другий Авраам вирушив у дорогу з великою старанністю, виконуючи Боже повеління, заради цього взиваємо до тебе так:

Радуйся, отче Антонію, ти уподібнився давньому Аврааму, за словом Божим добровільно з послухом, без печалі й смутку залишив рідню і родичів своїх; радуйся, бо ти безпечально для себе відійшов у далеку і невідому країну заради чернечого життя.

Радуйся, бо ти без смутку пройшов довгий, тяжкий і скорботний шлях; радуйся, бо ти на тому шляху мав за супутника ангела Божого, як колись Товія.

Радуйся, бо ти за твоїм бажанням і Божим благоволінням благополучно дійшов до гори Афонської; радуйся, бо ти придбав там духовні блага й душокорисні скарби.

Радуйся, бо ти там багатьох здивував своїм любомудрим житієм у пості й молитві, постійному труді й бдінні, і беззаперечним заради Господа послухом; радуйся, бо ти чернечими трудами і подвигами зрівнявся з великими старцями Святої Гори.

Радуйся, Антонію, бо ти, як богомудра бджола, збирав солодкість чернечу від подвигів тамтешніх отців, як від різних квітів; радуйся, бо ти ту ж солодкість у вітчизну охоронно приніс і тут благоуспішно насадив її і виростив багатократно.

Радуйся, бо в чернецтві тією ж солодкістю багатьох, з ними ж і великого Феодосія, ти привабив словом і ділом; радуйся, бо ти щедро нагодував духовною солодкістю зібрану братію і в чеснотах укріпив.

Радуйтеся, Антонію і Феодосію, чернечого життя на Русі першоначальники.

Кондак 3

Сила Вишнього оселилася у твоєму чистому і непорочному серці, преблаженний Феодосію, і так тебе всього Божественною любов’ю розпалила, що ти віддалився від усього земного і тимчасового, і навчила та напоумила завжди шукати вічного і безкінечного. Тому, бачачи таку твою ревність про спасіння душі, зворушено всесильному Богу співаємо: алилуя.

Ікос 3

Мав ти, отче преблаженний Феодосію, велике бажання відвідати святі місця в Єрусалимі, і на цю бажану справу найшов зручність — приєднатися до прочан, які йшли до Єрусалима, але злобний ворог влаштував тобі перешкоду — спонукав матір твою, яка гналася слідом за тобою, і, догнавши, як злодія зв’язаного, в дім приволокла і після сильного побиття міцно зачинила в домі; ти ж, як адамант, ці злостраждання терпеливо переніс і після цього поневолення був звільнений; далі ти вдався до випікання просфор для Божественної літургії. Дивуючись цьому, взиваємо до тебе так:

Радуйся, отче Феодосію, непохитний і непорушний стовпе терпіння; радуйся, пречудний і прекрасний образе лагідності й смирення.

Радуйся, бо ти перетерпів мужньо і благодушно тяжке побиття матір’ю і ногами потоптання; радуйся, бо ти вважав для себе за смертоносну отруту її цілування і ласки.

Радуйся, бо ти всією душею полюбив служіння Богу і Божій Матері; радуйся, бо ти з самого дитинства мав велику старанність до церковного служіння.

Радуйся, бо ти вважав за шану для себе глузування і насмішки однолітків; радуйся, бо ти показав образ смирення і лагідності всім старшим і юним.

Радуйся, бо ти від душі прощав усіх, хто тебе кривдив; радуйся, бо тебе хвалили, любили і шанували всі побожні люди більше за однолітків твоїх.

Радуйся, бо ти прикрасив себе добрим норовом і благочестям більше, ніж красивою одежею; радуйся, бо ти вважав за скверне болото одягання тебе у великосвітську одежу матір’ю.

Радуйтеся, Антонію і Феодосію, чернечого життя на Русі першоначальники.

Кондак 4

Богомерзотними солодощами і хвилюваннями ти був не переможений, преподобний отче наш Феодосію, бо ти завжди мав у душі і серці прагнення безперестанно трудитися для Господа, кожного дня все більші і більші брав на себе труди і кожного дня намагався бути угодним Богові, перемагаючи всяке сластолюбство і любочестя світу цього, єдиному Богу завжди співав: алилуя.

Ікос 4

Почувши, преблаженний отче Феодосію, про суворе і жорстоке у печерному затворі житіє святого Антонія, швидко, як олень на джерельну воду, ти пішов до нього таємно від матері і, досягнувши його, старанно благав, щоб він прийняв тебе у своє співжитіє і вписав тебе в число ченців; він же, передбачаючи благодать Божу, що жила в тобі, повелів невідкладно постригти тебе в чернечий образ; ти ж, подякувавши за