Читати книгу - "Енеїда"

Тут люде всякого завіту – завіт – тут у значенні: звичай, успадкований з давніх часів.

126.

«Він божої, – сказала, – крові» – предок Анхіза, родоначальник троянців Дардан, був сином громовержця Юпітера.

128.

Побіг старий не просто – боком – Анхіза, за те, що похвалився інтимним зв'язком з богинею Венерою, розгніваний Юпітер ударив громом, після чого той став кульгати на одну ногу.

129.

Не смів мертвця поціловать – зразок тонкої і вірної передачі І. Котляревським усіх нюансів народної психології. В українських народних звичаях і віруваннях покійні батьки вороже настроєні до своїх живих дітей. Вони переслідують і намагаються згубити свою дитину, що попадає між мертвих, особливо ту, що дуже побивається за ними. Відомі народні легенди про мерця-матір, яка ганяється за дочкою, щоб розірвати її; дочка, втікаючи, скидає частинами свій одяг і поки мрець рве його на шматочки, встигає сховатися в домівці. Інколи дочку від матері рятує покійна хрещена. Відома легенда про мерця-парубка, який переслідує дівчину, що дуже побивалася за ним. В цих легендах відбилися засади народного світогляду, спрямовані на збереження і примноження людського роду. Живий про живе дбає.

131.

Вечорниці – див. коментар: III, 8.

Ворон – гра з циклу весняних вуличних ігор для дівчат. У фольклорі світло, вогонь – життя, рух; темрява, морок – смерть, тому чорний ворон символізує горе, смерть.

Весільних пісеньок співали – вихід дівчини на вечорниці означає, що вже почалося її дівування і вона може виходити заміж.

Співали тут і колядок – різдвяні свята – найліпша пора для вечорниць і досвіток. Різдвяні обряди переплітаються з іграми та розвагами молоді на вечорницях (наприклад, вечорниці в перший день різдва в п'єсі Тараса Шевченка «Назар Стодоля» та в повісті Миколи Гоголя «Ніч перед різдвом»). Треба розрізняти колядки і коляди. Колядки мають обов'язково тільки світський зміст, коляди присвячені духовно-релігійним темам («Ой сів Христос вечеряти» та ін.). Тому в пеклі співали саме колядки, а ні в якому разі не коляди.

Палили клоччя, ворожили – клоччя – грубе волокно, одержане як відхід під час обробки волокон конопель або льону. Непридатне для прядива волокно знаходило всіляке застосування в побуті, в тому числі й ворожінні. Це відбилося в казках, легендах, переказах.

По спині лещатами били – лещата – дві зв'язані палиці, між якими затискується якийсь предмет.

Лещатами називають лозини, з яких плететься тин. Ймовірно, саме в такому значенні це слово вжите в «Енеїді». Можливо, йдеться про різновид гри в «джгута», коли одному закривають очі і б'ють по закладеній на спину руці (долонею, джгутом, лозиною з тину і под.; див. коментар: І, 37).

132.

Джерегелі – коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові.

Вегері – танець, ніби угорського походження. Скакати вегері – танцювати навприсідки; У «Словнику» П. Білецького-Носенка зазначено: вегері – те саме, що й танець гайдук (див. коментар: І, 30) (Білецький-Носенко П. Словник української мови. – К., 1966. – С. 92).

Тісна баба – дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною.

У хатніх вікон підслухали – в день святого Андрія (30 листопада за ст. ст.) або перший день різдва дівчата гадали, чи вийдуть цього року заміж. Один із способів: увечері дівчина йде підслухувати під сусідські вікна. Як почує, що хтось комусь у хаті скаже: «Іди!» – то вийде, а коли почує слова, зміст яких зводиться до «сиди на місці!», – то не вийде.

Ходили в північ по пусткам – у народній творчості відомо немало легенд про страшні, закляті місця, які людям слід обминати, – пустки (див. коментар: III, 27). Ці місця пов'язані з діями «нечистої сили»: чортів, відьом, з якоюсь страшною подією, убивством. Слухання таких історій справляє особливе враження у відповідній ситуації. Вечорниці в довгі осінні та зимові ночі були найкращим місцем для слухання всіх тих страшних історій в дусі гоголівського «Вія» чи «Мертвецького великодня» Г. Квітки-Основ'яненка. Улюблений час «нечистої сили» – з півночі до третіх півнів. Знаходилися сміливці, що зголошувалися сходити опівночі на страшне чи то закляте місце, билися об заклад. Інші, бувало, чинили перешкоди, страхали сміливців. У другому акті п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» (дія відбувається у XVII ст.) зображені вечорниці. Серед інших епізодів зустрічаємо тут і ходіння «в північ по пусткам». Ключниця сотника Хоми Кичатого, козир-дівка Стеха похваляється сходити в стару корчму за селом, яку «і днем люди хрестячись обходять, а вночі ніхто не посміє». Складається умова за всіма правилами: Стеха, коли не дотримає слова, ставить «піввідра слив'янки, три куски сала і паляницю», друга сторона – «музикантів на всю», тобто на весь вечір. Щоб повірили, Стеха мусить принести цеглинку, або кахлю з груби, або що хоче, тільки з корчми.

До свічки ложечки палили – мабуть, йдеться про звичай топити віск у черепку, ложці. Розтоплений віск виливають на воду. Якщо, охолонувши, він нагадуватиме весільний вінець, то дівчина скоро вийде заміж.

Або жмурились по куткам – гра в піжмурки: всі ховаються, один шукає.

134.

Ухо прехихе – невживане зараз, означає гостроту і жвавість. (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. – М., 1952. – Т. 9. – С. 500).

Хвистка, порскенька – швидка, дуже жвава.

136.

Які на Костянтина рвала – за народними віруваннями, трави, які мають чудодійну, цілющу силу; їх слід рвати в Костянтинів день (21 травня за ст. ст.).

І те гніздо, що ремез клав – ремез своє мистецьки зроблене гніздо-кошіль підвішує на очереті або на дереві над водою. Воно фігурувало в народних обрядах, ворожіннях. Ремезовим гніздом підкурювали хворих, у деяких місцевостях і худобу, бджіл, риболовні снасті. Бувало, гніздо ремеза тримали в хаті як талісман.

Васильки – народна назва шавлії гайової (Salvia nemoposa) та близьких до неї видів (волошок, щириці). Васильки входять постійним мотивом до українського національного орнаменту. Настій з василькових квітів здавна використовується в народній медицині.

Папороть (Роlypodiophyta) – збірна назва дуже численного виду трав. Деякі папороті застосовуються в народній медицині.

Шавлія (Salvia) – поширена на Україні трава з великими пахучими квітами. Деякі її види використовуються в народній медицині.

Петрів батіг, цикорій (Сісhorium intybus) – трава з довгими