Читати книгу - "У черзі за святою водою"

несамовита відданість мистецтву та повна відсутність марнославства. Також усі знають, що Вінсента, який нерідко бував бездомним, кепсько харчувався, проте весь час малював, зворушливо підтримував його брат Тео, чи не єдиний спонсор геніального художника. Отже, ще одна цінність асоціюється з постаттю Вінсента: цінність справжнього братерства. Листування Вінсента й Тео є однією з найвідоміших у світі книг епістолярного жанру, і однією з книг, яка вже багато років добре продається.

Також усі знають, що ван Гог прожив фатальні тридцять сім років — вік, досягши якого, з життя пішли більшість геніїв, поки цей вік не продовжили. Всі знають, що він відрізав собі вухо, всі знають, що він «з горя» — або для стимуляції творчості — пив абсент, міцну настоянку з провансальських трав, чия назва римується з іменем безталанного художника. «Ван Гог Винсент любил абсент», співається в одній із російських бардівських пісень. А також усі знають, що великий художник певний час жив і творив у населеному пункті Арль на півдні сонячної Франції. То ж це місто для всіх асоціюється з біографією і творчістю великого ван Гога.

У символічному просторі Арля відобразилася вся тривала історія цього міста — античність, високе середньовіччя, класичне середньовіччя, барокова доба; доба Відродження Арль не захопила. На центральній площі Арля, площі Республіки, праворуч від барокової будівлі мерії, в підвалах якої містяться давньоримські галереї криптопортики, стоїть церква святого Трофіма, де в часи Арльського королівства вінчалися на царство арльські королі. Тепер у Сен-Трофім вінчаються арлезіани, які бажають узяти церковний шлюб. А ліворуч од мерії, навпроти Сен-Трофім, у приміщенні колишньої церкви святої Анни є центральний виставковий зал міста, де сюжети авангардного мистецтва шокують старовинні склепіння. Отже, третя за важливістю будівля міста після мерії та храму — це храм модерного мистецтва. Чи не Вінсента ван Гога вшановує Арль у такий спосіб?

Не будемо детально заглиблюватися в символіку історичної пам’яті Арля. Вона є дуже багатою, як у кожного міста, де збереглося так багато історичних пам’яток різних епох. Це неможливо зробити в рамках невеличкого нарису, а великі дослідження про те, що символізує та чи та химера на стіні того чи того покинутого монастиря, вже написано. А, позаяк однозначно відповісти на такі питання неможливо, то відповідні дослідження символіки середньовічних со­борів, зокрема й арльських, триватиме. А наша мета — в загальних рисах окреслити, як біографія всесвітньо відомого ван Гога вплелася в символічний простір міста, яке вельми негостинно приймало художника від лютого 1888 року по травень 1889 року, не надаючи йому кредитів на трохи краще харчування й меблі, сміючись із його відрізаного вуха, а тепер так майстерно експлуатує пам’ять про нього.

Варто сказати, що на обличчі міста позначилися мало не всі згадані вище факти страдницької біографії славетного художника. Хоча в Арлі нема головного, а саме — солідного музею, де зберігались би картини Вінсента. Всі його невми­рущі шедеври, зокрема і створені на провансальській землі, зберігаються в музеях Амстердама, в музеї д’Орсе в Парижі, в Чикаго, в Лондоні, в Петербурзі, в багатьох інших музейних і приватних колекціях. Так, у міській медіатеці Арля зберігається деякі малюнки, але це — другий сорт ве­ликих творів, та й експонуються вони не завжди. Але ж найславетніші візуальні візитівки великого художника було створено саме в Арлі! Це і химерна «Зоряна ніч над Роною», і щемка до запаморочення «Тераса нічної кав’ярні», і славетні «Соняшники», і багато інших картин, які з року в рік стають оздобами календарів, блокнотів, альбомів, а також елементами розпису порцеляни і тканин. В Арлі рекламу ван-гогівських місць зуміли зорганізувати так, що туристи їдуть глянути на ті місця, де малював великий художник, з не меншим, а то й більшим ентузіазмом, ніж, зазвичай, їдуть дивитися на самі картини. Чи можна уявити собі, щоби туристи їхали кілька годин в автобусі, аби побачити і сфотографувати якийсь конкретний дуб серед рівнини, який «позував» Шишкіну для його «Среди долины ровныя» або на «Московський дворик», якби такий зберігся, модель картини Поленова? Це уявити складно, але в Арлі все саме так. Туристи схвильовано фотографують нічну кав’ярню на майдані Форум, міст Тренкетай через Рону, внутрішнє подвір’я колишньої лікарні, яке зараз іменується Espace van Gogh. Можу твердити: в Амстердамі, де наявні самі картини, причому найбільш хітові зразки, немає такої могутньої аури присутності геніального й нещасного художника, яку майстерно підтримують в Арлі.

Екскурсовод заводить туристів до «Еспас ван Гог», де митець свого часу відходив від своїх мистецьких екстазів, де зараз про лікарню нагадують лише слова Maison de Dieu над брамою. Саме в цьому великому будинку колишньої богадільні зараз містяться багато культурних установ міста Арль: міська медіатека, великий виставковий зал, міжнародний коледж перекладачів, а також і кілька крамниць, де в продажу туристичний товар, пов’язаний із ван Гогом: репродукції його картин різної якості, канцелярські й текстильні товари, оздоблені знов-таки репродукціями його картин, календарі та альбоми ілюстрацій, різні видання листів Вінсента до Тео різними мовами тощо. Також у продажу неодмінно є абсент, який погубив Вінсента — дуже дорогий і дуже міцний напій, коштує більше 50 євро за півлітрову пляшку. Хіба що пластикового вуха, імітації того, яке відрізав собі нещасний художник, ще не розробили винахідливі автори сувенірів. Поряд із крамницею — кав’ярня, де стільці імітують ті, з соломи, що стояли у знаменитій кімнаті Вінсента, яку також відтворили душевні арлезіани за картиною славетного ху­дожника. Після закінчення екскурсії туристи гаряче апло­дують гідові, який розчулив їх розповіддю про трагічну долю світової знаменитості, яка саме в Арлі найповніше реалізувала свій творчий потенціал.

Сувенірних крамниць із ван-гогівськими календарями та абсентом в історичній частині міста багато, а ще більше тих місць, що їх ван Гог малював. В Арлі стали музеями і антична арена боїв гладіаторів, і вже згаданий Аліскамп. Але ці об’єкти стали ще вагомішими, бо їх малював великий Вінсент, про що регулярно інформував свого брата Тео. Біля кожного місця Арля, яке убезсмертив ван Гог, стоїть великий металевий стенд із репродукцією відповідної картини митця, з неодмінною цитатою з листа до брата Тео. І кожен відвідувач може відчути, як саме великий художник відтворив той чи той фрагмент Арля. Так, то є