Читати книгу - "Хрещений Батько"

подругам та їхнім родинам. Він ніколи не грався у зарозумілу знаменитість, навіть співав на весіллях двох молодших сестер своєї дружини, чого не любив у смерть. Не відмовляв їй ні в чому, за винятком своєї незгоди на повну відмову від власної особистості.

І ось, коли він сягнув дна, коли йому вже була заказана робота в кіно і пропав голос, коли друга дружина зрадила, його, він приїхав, щоб провести кілька днів з Джині і свої-' ми доньками. Якогось дня він так чи інакше віддався на її милість, бо йому було непереливки. Того дня він прослухав свою останню платівку, але його голос звучав так жахливо, що Джоні звинуватив оператора у навмисному спотворенні запису. Аж кінець кінцем він сам переконався, що то насправді так звучав тепер його голос. Він розбив сигнальну платівку і відмовився співати. Йому було настільки соромно, що він вже не проспівав жодної ноти, за винятком спільної з Ніно пісні на весіллі Конні Корлеоне.

Джоні ніколи не забуде виразу обличчя Джині, коли вона довідалась про всі його поневіряння. Той вираз затримався на її обличчі, може, на секунду, але цього було досить, щоб він запам'ятав його назавжди. То був вираз жорстокого й щасливого задоволення. Цей вираз остаточно довів йому, що всі ці роки Джині зневажала і ненавиділа його. Вона швидко отямилась і ввічливо висловила йому холодне співчуття. Джоні удав, що вірить їй. У наступні дні він зустрівся з трьома дівчиськами, з тих, яких він любив найбільше протягом років. Дівчата зоставалися дружніми і подекуди навіть по-дружньому ще проводили з ним ніч у ліжку. То були дівчата, яким від нього дісталось по кілька сот тисяч доларів у вигляді подарунків та контрактів на кіностудіях. На їхніх обличчях Джоні бачив усе той же невловний вираз жорстокої втіхи.

Він зрозумів тоді, що йому треба було визначитися і дійти якогось рішення. Подібно до багатьох інших голлівудських діячів він міг стати успішним продюсером, сценаристом, директором, артистом — всі вони забавлялися з жінками із похітливою зневагою. Він міг ощадливо застосовувати свою владу і гроші, завжди готовий до підступів з боку інших, завжди усвідомлювати, що жінки можуть зрадити і покинути, віддавши перевагу суперникам. Або ж він може і не захотіти ненавидіти жінок і надалі вірити їм.

Джоні знав, що не зможе не любити їх, щось в його душі загине, якщо він зречеться жінок, дарма що вони такі підступні і зрадливі. Його не обходило, що жінки, яких він любив над усе в світі, потайки раділи його недолі і приниженню через примхи мінливої фортуни, його не обходило, що вони зраджували його не лише сексуально, а і в найважливішому — в житті. У нього не було вибору. Він мав примиритися з ними такими, які вони є. Отож він любився і ними усіма, приносив їм подарунки, приховував біль, якого завдавали йому їхня зловтішна радість від його лихої долі. Він вибачав їм, знаючи, що вони відплачували йому за його абсолютну свободу від жінок, при якій він, одначе, користувався досхочу їхніми принадами. Але його не картало сумління через невірність жіноцтву. Він не почував провини за своє поводження з Джині, перед якою наполягав на тому, щоб і надалі бути єдиним батьком своїх дітей, в той же час ясно даючи їй зрозуміти, що не збирається зійтися з нею знову. Це була єдина річ, яку він надбав, скотившись з вершини свого успіху: він став байдужим до прикрощів, що їх завдавав жінкам.

Джоні стомився і вже хотів лягати спати, коли оди епізод виплив з пам'яті і причепився до нього: він співав разом з Ніно Валенті. Зненацька Джоні збагнув, що сам потішило б дона Корлеоне понад усе. Він підняв слухавку і попросив оператора з'єднати його з Нью-Йорком. Джоні подзвонив Сонні Корлеоне і запитав у нього номер телефон Ніно Валенті. Потім зателефонував до Ніно. З голосу Ніно було чутно, що той, як завжди, трохи напідпитку.

— Гей, Ніно, що ти скажеш на те, щоб приїхати сюди і попрацювати на мене? — запитав Джоні. — Мені потрібен хтось, на кого я б міг покластися.

— Агов, Джоні, — блазнював Ніно, — що тобі сказати? У мене хороша робота на важковаговику, на маршруті «прасую» домогосподарок, ще й маю сто п'ятдесят кругленьких щотижня. А що ти мені запропонуєш?

— Для початку п'ятсот на тиждень і рандеву з гарненькими кінознаменитостями. Що ти на це скажеш? — допитувався Джоні. — І не виключено, що я дозволю тобі співати у мене на вечорах.

— Так, почекай, дай подумати, — відповів Ніно. — Нехай я обговорю це із моїм адвокатом, а тоді з бухгалтером, а тоді з помічником на вантажівці.

— Слухай, Ніно, не клей дурня, — сказав Джоні, — ти мені потрібен. Я хочу, щоб ти прилетів завтра вранці і підписав річний контракт за п'ятсот на тиждень. Отож якщо ти поцупиш у мене якусь шльондру і я витурю тебе з роботи, ти принаймні зможеш отримати річну платню. Згода?

Запала тривала пауза. Голос Ніно звучав уже тверезіше:

— Ей, Джоні, ти не розігруєш?

— Хлопче, я пропоную цілком серйозно, — відповів Джоні. — Звернись в Нью-Йорку в контору мого агента. Там тобі дадуть квиток на літак і гроші на дорогу. Я їм передзвоню завтра вранці. Отож підійди до них опівдні. Домовились? Я подбаю, щоб хтось зустрів тебе в аеропорту і привіз до мене додому.

Знову запала тиша, а потім голос Ніно, приглушений і вельми непевний, відповів:

— О'кей, Джоні, — голос Ніно звучав уже цілком тверезо.

Джоні повісив слухавку і підготувався до сну. Він ніколи не почував себе так добре, як тепер.



Розділ 13

Джоні Фонтане сидів у величезній студії звукозапису і намагався щось підраховувати в жовтому записнику. Поступово збиралися музиканти, він приятелював з ними усіма ще з тих часів, коли підлітком співав з джазовими оркестрами. Диригент — один з корифеїв музичного супроводу, він не втрачав прихильності до Джоні і в скрутні часи, вручав кожному прибулому сувої нот, супроводжувані усними настановами. Диригента звали Едді Нейлс. Він був страшенно зайнятий і погодився на цей запис лише через своє добре ставлення до Джоні.

Ніно Валенті примостився біля піаніно і щось собі бренькав, нервово перебираючи клавіші. Час від часу він тягся до