Читати книгу - "Precedent UA — 2015"

1) рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 17 січня 2013 року, справа № 2/267/286/13, суддя Кульбаков І.В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29406486

Теза із рішення: «…Європейський Суд з прав людини… зазначив, що запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень…»

Фактичні обставини справи: 16 липня 2003 року заявника затримали за підозрою у вчиненні вбивства при обтяжуючих обставинах, розбою та підпалу. Мар'їнський районний суд 19 липня того ж року залишив заявника під вартою у зв’язку необхідністю забезпечення проведення належного судового розгляду, оскільки існував ризик, що він може втекти та уникнути правосуддя. Однак не було зазначено підстав для таких висновків. Суд також відмітив при цьому тяжкість можливо вчинюваних заявником кримінальних правопорушень. Під час розслідування суд продовжував тримання заявника під вартою 15 вересня та 15 жовтня 2003 року. В цих рішеннях суд посилався на причини першочергового взяття його під варту. Клопотання заявника про заміну запобіжного заходу спершу було відхилене як передчасне, а в подальшому багаторазово суд відмовляв у задоволенні подібних клопотань. 9 грудня 2004 року Апеляційний суд Донецької області після декількох судових засідань направив справу на додаткове досудове розслідування. В той період тримання під вартою заявникові продовжувалося двічі: 30 січня та 27 травня 2005 року. Зокрема, в останньому рішенні апеляційний суд вказав на першочергові причини взяття під варту та додатково підкреслив суворість можливого покарання, вказуючи на можливість схилення заявником свідків до неправдивих свідчень, без зазначення підстав для такого висновку. 1 листопада 2006 року заявника визнали винуватим та засудили до 16 років позбавлення волі. Сторони оскаржили вирок. До апеляційного розгляду заявник перебував також під вартою. Верховний Суд України 14 лютого 2008 року скасував вирок та направив справу на повторний судовий розгляд.

Заявник подав декілька безуспішних клопотань про звільнення його з-під варти. 21 вересня 2009 року відносно заявника був винесений такий же вирок. Заявник та його адвокат оскаржили вирок, але доля їх скарг на момент винесення цього рішення Суду невідома.

Суд встановив, що підстави, зазначені національною владою, не можуть бути виправданням тривалого тримання заявника під вартою.

Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.

Суд визнав порушення статті 5 § 3 Конвенції.

Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням: статті 148, 150, 156, 232, 236 Кримінально-процесуальний кодексу України від 28 грудня 1960 року.

Основні тези:

«Щодо ризику, що заявник може втекти та змусити свідків надавати неправдиві покази, Суд відмітив, що в своїх рішеннях про взяття заявника під варту та продовження строку тримання під вартою, влада не зазначала які-небудь конкретні підстави, що підтверджують її думку… Окрім того, по мірі того, як судовий розгляд та збір доказів наближалися до завершення, ризик того, що він може залякати свідків, також ставав менш актуальним…» (§ 35)

Посилання:

Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–98658

Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1275314948

Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:

1) рішення Апеляційного суду міста Києва від 08 червня 2015 року, в справах № 11-сс/796/1407/2015 та № 11-сс/796/1408/2015, судді: Чернушенко А. В., Глиняний В. П. та Приндюк М. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44873596

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44873512

Теза із рішення: «.В своєму рішенні «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що ризик того, що заявник примушуватиме свідків і потерпілого давати неправдиві показання має вимірюватися наявністю достатніх підтверджуючих даних…»

Фактичні обставини справи: заявник створив неурядову організацію та декілька місцевих газет в 2005–2006 роках. 16 листопада 2006 року Криворіжська транспортна прокуратура порушила відносно заявника кримінальну справу за підозрою у втручанні у ремонт газопроводу в липні того ж року. А 17 травня 2007 року відносно заявника була порушена ще одна кримінальна справа за підозрою у вимаганні у місцевого політика Б., а саме, що він начебто направив їй листа із вимогою сплатити йому 20 000 гривень, погрожуючи розповсюдити дискредитуючі дані про неї. Заявник також погрожував їй фізичною розправою при свідках. Дві вищеназвані справи були об’єднані. 4 червня 2007 року заявника затримали. Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу 6 червня виніс рішення про взяття його під варту, посилаючись на скарги потерпілої, а також на скарги її представника, на численні телефонні дзвінки від заявника з погрозами насильства, на можливість його втечі. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза встановила 11 червня у заявника ознаки параноїдального розладу особистості з тенденцією до «формування маячних ідей». За три дні суд першої інстанції виніс ухвалу про проведення стаціонарної експертизи у Дніпропетровському неврологічному центрі з метою встановлення чи може заявник постати перед судом у справі про вимагання у Б… Апеляційна скарга заявника на рішення суду від 6 червня 2007 року про взяття його під варту була залишена без задоволення 15 червня того ж року. Відносно заявника 20 червня було порушено ще одну кримінальну справу за вимагання у С. 3000 доларів США в травні 2007 року. Заявника привезли до обласної психіатричної лікарні 27 червня в рамках обвинувачення заявника у вимаганні грошей у Б… Слідчий подав 25 липня клопотання до суду про продовження строку тримання заявника під вартою для проведення слідчих дій: завершення судово-психіатричної експертизи заявника, очної ставки між заявником та С., опитування