Читати книгу - "Замах на бродягу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вона кинула швидкий погляд на свого хазяїна, немов питала в нього дозволу відповісти.
— У понеділок, після обіду, — нарешті мовила вона.
— Тобто минулого понеділка?
— Так…
Вона була гарна, симпатична, і під її білою нейлоновою сукнею згадувалося струнке пружне тіло. Чи не виходили їхні стосунки за межі службових?.. А втім, зараз комісара цікавило зовсім інше.
— А що там зіпсувалося?
— Я можу показати квитанцію, там усе написано… Її допіру принесли… Вони ставили новий амортизатор… Спочатку обіцяли зробити все до середи…
— І не зробили?
— Ні… Вони потім подзвонили і пробачилися… Це американська машина, і виявилося, що в Парижі для неї не було запасних частин… Їх довелося замовляти на складі в Гаврі…
Жан-Шарль Гайяр удавав, що його аніскілечки не цікавить ця розмова і, сівши до столу, почав гортати якісь папери.
— І коли вам повернули машину?
— У четвер чи п'ятницю… Я можу перевірити… Дозвольте?
Вона зникла на мить у своїй кімнатці.
— В четвер… в кінці дня… Вони лише вранці одержали амортизатор…
— Ви були тут до кінця дня?
Вона знову зиркнула на адвоката.
— Ні, я працюю лише до обіду… За винятком тих днів, коли якась термінова справа…
— Минулого тижня таких справ не було?
Вона впевнено хитнула головою.
— Вже принаймні два тижні у нас не було нічого термінового…
— Дякую, мадмуазель…
Вона вийшла і зачинила двері. Стоячи посеред кімнати з люлькою в зубах, Метре якийсь час мовчав.
— От бачите, — нарешті кинув він.
— Що саме?
— Один дрібний факт, який може виявитися дуже істотним, навіть вирішальним… Ви досить добре знайомі з нашою професією і, певно, розумієте, що ми не маємо права проминати будь-які дрібниці…
— Але я не бачу нічого спільного між ремонтом моєї машини та…
— Коли б ви були на моєму місці, ви б це побачили… Дякую, що дозволили подзвонити… А зараз я мушу йти до Сюрте.
Адвокат підвівся.
— Ви вже ні про що мене не питатимете?
— Про що мені вас питати? Минулого разу ви відповіли на всі питання, які мене цікавили… Сподіваюся, ви говорили правду…
— Навіщо б я вам…
— Певна річ. А втім, щодо машини…
— Клянусь вам, це геть випало мені з пам'яті… За останні кілька місяців мені вже втретє чи навіть вчетверте доводилося її ремонтувати… Певно, я її продам і куплю іншу.
— Ці три дні ви користувалися таксі?
— Саме так… Часом я беру таксі, навіть коли машина вдома… Щоб не шукати стоянку…
— Я розумію… Сьогодні ви виступаєте в суді?
— Ні… Я вже вам казав, що виступаю досить рідко… Здебільшого я даю консультацію…
— Отже, цілий день ви будете вдома?
— Якщо тільки мене нікуди не викличуть… Одну хвилинку.
Він знову відчинив двері до сусідньої кімнати.
— Люсет! Погляньте, мене сьогодні ніде не чекають?
Мегре здалося, що секретарка допіру плакала — її повіки почервоніли, в очах була тривога.
— Здається, ні… Зараз подивлюся…
Вона розгорнула червоний блокнот.
— Ні…
— Ось вам відповідь, — мовив адвокат.
— Дякую…
— Ви думаєте, що я вам ще буду потрібний?
— Я не можу сказати точно, але хто зна… До побачення, мадмуазель.
Вона кивнула головою, не підводячи очей, і слідом за Гайяром комісар попрямував до виходу. Двері до приймальні були відчинені. Там уже чекав якийсь клієнт.
— Ще раз спасибі за телефон…
— Нема за що…
— І, будь ласка, пробачте…
Дійшовши до рогу вулички, Мегре обернувся. На порозі, проводжаючи його поглядом, все ще стояв Гайяр.
7
Таке траплялося з ним не вперше, але ще ніколи комісарові не доводилося відчути це з такою ясністю та гостротою.
… Стався злочин, ти починаєш розслідування. Кидаєшся на всі боки, хапаєшся за кожну дрібницю, тим настирливіше й заповзятливіше, чим менше у тебе фактів і впевненості у собі. Втішаєш себе думкою, що згодом зорієнтуєшся і вже поведеш розшук в якомусь одному напрямку.
Ти повсюди розсилаєш інспекторів, боїшся, що марно тупцюєш на місці, але потім справді відкриваєш якусь несподівану деталь і робиш перший обережний крок. Другий. Третій…
І от раптом, коли ти цього найменше сподівався, все плутається. Нитка вислизає з рук. Ти вже не можеш сказати, що керуєш розслідуванням. Ніким не передбачені події владно нав'язують тобі ті заходи, яких ти досі не передбачав, до яких ти навіть не встиг підготуватися.
І тут починається пекло. Ти знову й знову караєшся сумнівами, що з самого початку ішов хибним шляхом, який може нікуди тебе не привести.
Адже дійсно, що правило йому за головний засновок у цій справі? Проста, щоправда підкріплена досвідом гадка, що в цьому середовищі в такий спосіб не вбивають. На Монмартрі вдаються до пістолета, ножа… В аналах Сюрте не було жодного випадку, щоб там задушили людину.
І так само не було ще випадку, щоб хтось на Монмартрі протягом кількох днів тримав у себе вдома труп своєї жертви, перш ніж позбутися його та ще у такий дивовижний спосіб. Другим засновком його концепції було саме це міркування.
Тому комісар з самого початку відкинув версію про зведення рахунків і так ретельно намагався відтворити в уяві останній вечір Еміля Буле — починаючи від його настирливих спроб у сусідстві з Мікі додзвонитися по телефону і аж до тієї хвилини, як він неквапливо подався
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Замах на бродягу», після закриття браузера.