Читати книгу - "Красуня та чудовиська, Надія Борзакова"

- За твоє повернення варто випити, - сказав тим часом Джейк. Заніс сумку до кабінету, а потім пішов до бару. Майнула думка – через кілька хвилин ми з ним… Наказала собі не думати про це, а зосередитися на цілі. На єдиному, що важливе зараз. Скинула туфлі з неслухняних ніг і дістала пігулку. Притиснула її великим пальцем до долоні та повільно підійшла до чоловіка. Взяла з його рук келих і піднесла до рота. Рука так тремтіла, що шампанське розплескалося. Холодні бризки обпалили шкіру на грудях, і я здригнулася. Грайливо хіхікнула, а Джейк поставив свій келих назад на стійку і, схилившись, злизав краплі. Слизнув губами по шиї, підборіддю, торкнувся губ, притягаючи мене до себе. Я обійняла його обома руками. Потяглася до стійки поставити келих. Він упав і розбився. Джейк інстинктивно обернувся на звук, а я кинула пігулку в келих. Не помітив. Він не помітив, а пігулка швидко розтанула.

- Вибач.

- Ну що ти. Приберуть. А я тобі інший наллю.

Ми цокнулися, і я зробила маленький ковток, а Джейк осушив свій келих наполовину. Знову мене поцілував, потім обійняв за талію, повів нагору, в спальню.

- Як довго я цього чекав, - сказав мені в губи, підштовхуючи до ліжка. Мене трусило так, що вже стукали зуби, але він знову не помітив.

Опустилася на шовкові простирадла, а Джейк обсипав жадібними грубуватими поцілунками моє обличчя, шию, спустився до грудей, одночасно стягуючи з плечей сукню.

Змусила себе обійняти його. Забратися руками під сорочку, яку чоловік одразу стягнув через голову. На його плечі - там, де було татуювання, шкіра лише трохи світліша і рожевіша за іншу. Спіймала затуманений погляд.

- Джейк? - він відкрив рота, щоб відповісти, і в цей момент безсило впав на мене. Від тяжкості тіла важко дихати, і паніка посилилася. Відштовхнула його – не прокинувся. Зіскочила з ліжка і, прихопивши сумку, кинулася геть із кімнати. Спустилася вниз і забігла до кабінету. Увімкнула ноутбук, дістала з імпровізованої схованки флешку. Щойно він завантажився, підключила її.

- Будь ласка будь ласка…

Вийшло! Декілька хвилин, які зайняло копіювання файлів, здалися роками. По спині стікали мерзенні крижані струмки поту. Кожної секунди мені ввижалися кроки, і в очах темнішало від жаху. Що я скажу, якщо він чи охорона побачать мене тут? Що збрешу….

Файли скопійовані. Витягла флешку і сховала, потім вимкнула ноутбук. Переконавшись, що за дверима нікого, вийшла та побігла назад. Кинула сумку на підлогу – туди, де вона була. Стягнула з Джейка одяг, що залишився, і роздяглася сама. Потім пішла у душ. Зробила воду гарячою-гарячою, вилила на долоню гель для душу і намилилася. Змила піну і повторила ... Терла шкіру руками - знову і знову, ніби так можна змити його дотики. Нічого ж, по суті, не було, а здавалося, ніби бруд під шкіру проник і тепер століттями його не відмити. То що буде, якщо… Не «якщо»! Коли! Адже я продумала, що завгодно, крім того, як я вийду звідси. Крізь шум води долинули кроки.

*******

- Завжди вітав твою любов до чистоти, - глузливо промовив Джейк, - тому й трахнув без побоювань, що не помилася після Барінова.

- Що? - ахнула я, незграбно загортаючись у рушник.

- Чи після того, як я повернувся, він тебе не трахав? Адже такий весь закоханий по вуха, тому не примушував би, чи я помиляюся? - взяв мене за підборіддя і вп'явся поглядом в очі. - А може, відродження колишніх почуттів сталося, коли ти усвідомила ризик залишитися з програвшим? Що очима плескаєш, крихітко - думала прискачеш зі своєю лебединою пісенькою, розсунеш ніжки, я все забуду і візьму тебе назад? Ніхера подібного!

Я вдарила його по обличчю. Кулаком, щосили. Він лише трохи хитнувся, хоч ще й не дуже впевнено стояв на ногах. А «відповідь» прилетіла така, що я впала на кахельну підлогу, майже втрачаючи свідомість від болю, що вибухнув у вилиці та носі. Утримати її допомогла рука, що грубо схопила мене за волосся. Виски прострелило пекельним болем, коли Джейк підняв мене з підлоги і витягнув із ванної.

- Забирай своє барахло і вали, - проревів, заштовхнувши до кімнати. Я виконала його наказ, ігноруючи теплу рідину, що стікає губам. Від металевого присмаку у роті замутило. Начхавши на все, скинула рушник і натягла білизну та сукню. Перекинула через плече дорогоцінну сумку.

Привалившись до стіни, Джейк з очевидним задоволенням, написаним на все ще одурманеному обличчі, спостерігав мої квапливі збори.

- А могла б бути тут хазяйкою. Варто було тільки піти зі мною того дня, - повчально промовив він. - Але ти обрала інше і отримала те, чого гідна.

Я змусила себе наблизитись до нього, адже інакше до виходу з кімнати не потрапити. Крок, потім ще один і ще. І ось я вже за межами спальні. Перед очима сірі спалахи, страшенно паморочилося в голові, але я докладала зусиль не щоб іти, а щоб не кинутися тікати. Безглузда думка про те, чи змогла б я це в такому стані, пронеслася в одурманеному мозку, коли спускалася сходами.

- Шльондра, - долинуло слідом.

Добре, що мого обличчя не бачив. Раптом лайнове самопочуття все ж таки завадило приховати полегшення від того, як самовпевненість цього чоловіка зіграла мені на руку. Адже він і не думав шукати причини мого вчинку, які відрізняються від втішних його самолюбству. Як Артур – від тих, що зміцнювали так і не зниклу упевненість у тому, що його не можна любити. Біль, що притупився, розквітнув всередині отруйною квіткою, висмоктуючи сили, що залишилися. Я піддалася бажанню заплакати - так навіть краще, вірогідніше. Діставшись передпокою, сунула ноги в туфлі. Від висоти підборів запаморочення посилилося, але на свіжому повітрі відразу стало легше. Під глузливими поглядами охоронців я прошкандибала до воріт. Вийшовши за них, спробувала прискорити крок, але мало не впала. Притулившись до стінки, сповзла нею. Сидячи навпочіпки, опустила голову. Декілька секунд, і свідомість прояснилося. Не збираючись ризикувати і далі залишаючись поряд з його домом, поспішила забратися геть.