Читати книгу - "Ти отруїв мене собою, Валерія Дражинська"

На другий тиждень нашого спільного проживання та проведення часу в мене виникла проблема. Потрібно було з'явиться в клініці на узі. Одна я не могла вирватися. І йти туди з Озаном теж не варіант. Я ще не готова, щоб Батур дізнався про дитину. Страх своєї непотрібності в його житті пішов. А ось страх, як він відреагує на мою вагітність вирував.

Довелося сподіватися на необізнаність хлопця в таких питаннях. Озан повівся на плановий жіночий огляд. Звісно ж пішов зі мною. Було шалено прикольно спостерігати за ним на жіночій території. Красунчик був надзвичайно мовчазний і якось зацьковано поглядав на дівчат із животами, які часто зустрічалися на шляху.

- Можеш почекати мене на вулиці! Тут зі мною точно нічого не трапиться! - вкотре пропоную йому.

- Мені моя голівонька зверху і та, яка нижче, зая, дорога! - якось відсторонено зауважує хлопець.

Я зупиняюся біля потрібних дверей і грізно попереджаю:

- Я заходжу сама!

- Та я й не збирався, - Озан піднімає руки в захисному жесті й, зробивши кілька кроків назад, падає в крісло очікування.

У кабінеті влаштовуюся на кушетку в передчутті. Зараз я побачу свого малюка та вперше почую його серцебиття. Присутня, звісно, і тривога - чи все гаразд, та смуток, що перебуваю тут сама.

У той час, як приємна жінка середніх років розмазує прохолодну субстанцію в мене на животі, позаду моєї голови безцеремонно відчиняються вхідні двері. Лікар, подивившись на того, хто увійшов, губиться. Обличчя блідніє. Це явно не її колега. Не встигаю подумати, що Озан у край знахабнів, як чую категоричне:

- Вийди!

Жінка, без слів, зникає за лічені секунди. Організм, заради майбутньої життєдіяльності, впадає в стан ступору. Круглими від шоку, переляку, радості... очима спостерігаю за наближенням Батура. Як він тут? Суперечливість емоцій викликає душевний розлад.

Він у білій, що обтягує м'язистий торс, сорочці, рукава якої закатані на передпліччях. У чорних класичних штанах. Ідеальний у своїй непробивній незворушності.

Блакитні очі уважно розглядають мене. Від обличчя до оголеного живота. Повільно, кілька разів туди й назад. Я майже не дихаю. Реакцію не те, що розгледіти - вгадати не можу.

- Ти знаєш? - шепочу неслухняними губами.

У його обізнаності зараз не сумніваюся - намагаюся викликати на емоції.

Нахилившись до мене, Батур підіймає мене з кушетки і дбайливо притискає до себе. Рука заривається у волосся. М'яко погладжує.

- Так!

Схоже, він не проти. Але я все одно не можу заспокоїтися. Втикаюся йому в груди. Жадібно вдихаю улюблений запах. Обережно обіймаю за талію.

- Ти радий? - озвучую питання, що мучило мене, та сама себе картаю за банальщину.

- Каріно, - він шумно робить вдих видих, видаючи свою людяність, і нарешті каже такі потрібні мені слова, - Я ніколи нічого не пускаю на самоплив. З тобою я хочу все, що доступно звичайним людям. Сім'ю, дітей. Нормального життя. Я спробував тебе відпустити, - усміхається, - тільки час даремно втратив. Не зможу більше без тебе.

Не вірячи в почуте, підіймаю голову й дивлюся в крижані очі, що наразі злегка розплавлені ніжністю.

- Усе закінчилося? Ти тепер зі мною?

- Так.

Він ненаситно впивається в мої губи поцілунком. "Теж сумував!" - остання здорова думка. Язик вривається в рот, виводячи всередині неймовірні піруети. Поглинає. Ноги не тримають. Батур підводить мене, продовжуючи самозабутньо цілувати. Обхоплюю його стегна ногами. Руками притискаю голову все сильніше, змушуючи глибше, наполегливіше поглинати мене. Контроль уже давно втрачено. Починаю ерзати на ньому. Батур насилу та явно не хоча відсторонюється.

- Маленька, давай спочатку переконаємося, що все добре і нам можна, - уривчасто дихаючи, шепоче на вухо бездушний убивця.

Відриває від себе та знову укладає на кушетку. Затуманеними очима помічаю на білосніжній сорочці мокрі розводи. Від рідини для узі з мого живота. Починаю нервово посміюватися. Батур, зрозумівши причину веселощів, окидає у відповідь моє тіло хижим поглядом, у глибинах якого чітко проглядається загроза розправи. Ось тільки я його вже не боюся. Люблю, обожнюю. Незважаючи ні на що! 

- Озане, - голосно кличе Батур. У отворі з'являється, напрочуд, серйозна фізіономія красеня, - Поклич мадам у халаті!