Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

Несподівано перед Максом виник той самий усміхнений хлопчисько. Якийсь час він спостерігав за діями "Аліни", потім підійшов ближче і ввічливо запитав:

- Дівчинко, давай пограємо разом?

Максу стало неймовірно соромно, адже його приймали за справжнє дівчисько. Він насунув на очі шапку з помпонами, через що кіски одразу підскочили вгору, і грубим хлоп'ячим голосом вимовив:

- Відвали, дурень! Заважаєш!

Бідний хлопчина відсахнувся убік:

- Фу, яка груба дівчинка! - ображено вимовив він.

У навушнику одразу ж пролунав голос куратора:

- Акторе, припини! Ти так усе наше прикриття зіпсуєш!

Макс важко зітхнув і звернувся до хлопчиська:

- Вибач. Мені ніколи, - і пішов далі, а той так і залишився стояти, проводжаючи його поглядом.

Нарешті, в останньому вікні камера дрона зафіксувала Кнежевича.

- Є! - вигукнув Макс.

- Що там? - уточнив голос куратора.

- Об'єкт виявлено в останньому вікні.

- Молодець, Акторе! А тепер змотуємо вудки, поки він нас не помітив.

Макс опустив дрон і підбіг до Сакури, яка вже йшла йому назустріч. Вона поправила рожеву шапку "доньки", що збилася на очі, і повела її на сусідню вулицю. Там їх підібрала біла машина таксі із заклеєними рекламою вікнами.

Максу довелося повернутися до офісу, щоб зняти маскування. Адже не можна у такому вигляді з'явитися вдома. Коли він проходив залом, услід йому лунали веселі жарти співробітників:

- Акторе, тобі личить цей прикид!..

- Дівчинка з тебе вийшла що треба!..

- Красуню, як тебе звати?!!..

- За легендою вона "Аліна" - відповів насмішникам куратор, який ішов поряд.

Тут Макс не витримав і скорчив насмішникам пику, а точніше посміхнувся так, як зробив це для Кнежевича. Серед співробітників прокотилася хвиля реготу.

У гримерці він переодягався мовчки, насупивши брови.

- Та кинь ти ображатися, - спробувала заспокоїти його Сакура, - ми тут усі одна велика сім'я, інколи можна й пожартувати трохи.

Але Макса це не особливо втішило.

- Послухай, Акторе, головне, що ми вiдмiнно впоралися із завданням і ти знайшов чудовий спосіб відшукати квартиру шпигуна. Твоя кмітливість укотре зіграла нам на руку, - похвалила вона.

Коли Макс повернувся додому, то застав Елку, яка збиралася з мамою на прогулянку.

- Елло, донечко, надворі холодно, одягни краще джинси, - умовляла мама.

- Ні, я хочу сукню! - твердила дівчинка.

- Донечко, не вперайся, ти ж можеш замерзнути й захворіти.

- Ні! Я хочу бути красива! - наполягала сестра.

Макс, який спостерігав за їхніми зборами, згадав свій сьогоднішній досвід.

- Елко, не вередуй і одягни штани. Повір, я знаю, про що кажу, - порадив він.

Сестричка здивовано подивилася на брата, але вирішила прислухатися до його слів.