Читати книгу - "Улісс"

— А ось і він, свіженький як огірочок, — озвався Носатий Флінн. — Може, підкажете нам, кому там світить Золотий Кубок?

— У цьому я ні в зуб ногою, містере Флінне, — відмовив Деві Берн. — Ніколи не ставлю ані шага.

— То й правильно робите, — схвалив Носатий Флінн.

Містер Блум жував кусник за кусником сендвіч, свіжий, добре випечений хліб, тішився тим, що долає відразу до пекучої гірчиці та зеленого сиру, який тхнув потом ніг. І з кожним ковтком у роті відчувався добродійний смак справжнього вина. Ніяких посторонніх присмаків від підробок. У таку погоду, коли не холодно, воно смакує краще.

Гарний затишний бар. Дерев’яний шинквас споряджений непогано. І вигляд у нього пристойний. Мені подобається його вигин.

— Ні за що в світі я б не спокусився на цю гру, — запевнив Деві Берн. — Скільки людей уже програлися на кониках до нитки.

У власника пабу теж своя гра. Отримує ліцензію на розлив пива, вина й міцних напоїв. А потім як випаде: виграв чи програв.

— Щира правда, — погодився Носатий Флінн. — Якщо без підказки, хто має виграти. Тепер уже чесних перегонів не буває. Ленеган часом називає ту або іншу конячку. Сьогодні він радить на Скіпетра. А фаворит Рубін, лорда Говарда де Вальдена, переміг в Епсомі. Жокей у нього Морні Кеннон. Два тижні тому я міг би виграти сім до одного, якби поставив на Сент-Аманту.

— Справді? — запитав Деві Берн.

Він одступив до вікна, узяв касову книгу і став гортати її сторінки.

— Слово чести, — запевнив, сопучи, Носатий Флінн. — Таку кобилку тільки пошукати. Вона від Сент-Фраскіна. Прийшла перша під час грози, її хазяїн Ротшильд, вуха їй заткнули. У синій куртці і жовтій кепці. І тут на біду припхався здоровань Бен Доллард зі своїм Джоном О’Гонтом. Він мене й відмовив. І накрилося.

Він скрушно сьорбнув ґроґу і провів пальцями по гранях своєї склянки.

— Накрилося, — повторив він, зітхаючи.

Містер Блум жував і дивився, як той зітхає. Носатий недотепа. Може, сказати йому, на яку конячину Ленеган? Та він уже знає. Краще хай би забув. Піде, ще більше просадить грошей. Від дурня гроші тікають відразу. Знову з носа капка. Як би він цілував жінку, коли тече з носа. А може їм це подобається. Їм же подобається, коли колюча борода. У собак мокрі носи. У старої місіс Ріордан у готелі «Міський герб» був скай-тер’єр, у нього завжди бурчало в животі. Моллі гладила його у себе на колінах. Ой, ти мій любенький гавкунчику!

Вино просочило і пом’якшило суміш хліба, гірчиці й відразливого на одну мить сиру. Добре вино. Смакує ще краще, бо я не хочу пити. Авжеж, тому що побанився. Оце й підживився. Тоді зможу годині о шостій. Шоста, шоста. Це вже буде по тому як. Як вона…

Ніжне тепло вина розтікалося по його жилах. Цього мені дуже хотілося. Так було тяжко на душі. Очі не жадібно дивилися на полиці з бляшанками сардин, з яскравими клешнями крабів. Чого тільки не вживають собі в їжу люди. Із скойок морські молюски з носиками, з дерев щось теж, з землі слимаки, їх їдять французи, з моря на гачок із наживкою. Дурнуваті риби за тисячу років нічого не навчилися. Якщо чогось не знаєш, то в рот його краще не клади. Отруйні ягоди. Глід. Щось округле ти ладен схвалити. Яскраві кольори тебе відлякують. Хтось сказав комусь іншому, і пішло. Спочатку випробувати на собаках. На підставі запаху чи вигляду. Спокусливий плід. Морозиво у вафельному ріжку. Вершкове. Інстинкт. Наприклад, апельсинові гаї. Потребують штучного зрошення. Бляйбтройштрассе. Добре, але як тоді бути з устрицями? На вигляд гидкі, схожі на харкотиння. Мушлі теж бридкі. Та й розчинити їх із біса важко. І хто їх перший уподобав? Живляться вони всякими покидьками у воді, що з нечистотами. Шампанське й устриці з Ред Бенк. Стимулюють статеву потенцію. Афродизіак. Сьогодні зранку він був у Ред Бенк. Чи він устрицю чи стару рибу за столом. Можливо, він юне тіло в ліжку. Ні, у червні устриць не буває. А є люди, які люблять дичину, коли від неї чути душок. Заєць тушкований у горщику. За двома зайцями. Китайці їдять яйця, яким уже п’ятдесят років, посиніли й позеленіли. Обід — тридцять страв. Кожна страва нешкідлива, а коли змішаються в шлунку. Так можна пояснити загадкове отруєння. Це сталося чи не з ерцгерцоґом Леопольдом? Ні. Так, а чи не з Отто{354}, що походить від Габсбурґів? А хто це призвичаївся їсти лупу із своєї голови? Найдешевший сніданок у місті. Певно, що хтось із аристократів. Потім інші й собі слідом, раз пішла така мода. І Міллі замішує олію з борошном. Я сам люблю здобне тісто. Половину добутих устриць викидають назад у море, щоб ціна не упала. Дешеві. Їх ніхто не купить. Кав’яр. Задрали носа. Ось то ми які! Рейнвейн у зелених чарах. Куди твоє діло! Леді така-то. Напудрені груди, перлове намисто. Elite. Crème de la crème[109]. Замовляють особливі страви, щоб показати: вони, мовляв, такі. Самітник із мисочкою квасолі умертвляє свою плоть. Щоб пізнати мене похарчуйся зі мною. Королівський осетр. Головний шериф: дозволити різнику Коффі продавати оленину з лісів його яснов. Посилатиме йому половину кожної туші. Я бачив, які потрави готували на кухні начальника королівського архіву для гостей учти. Шеф-кухар у білому ковпаку як рабин. Качку обливали коньяком і підпалювали. Кучерява капуста à la duchesse de Parme[110]. Тож треба щоб назви страв були зазначені в меню тоді знатимеш що ти їв а коли страв багато тоді суцільна мішанина. Маю свій досвід. Якось укинув у суп забагато концентрату Едвардса. А гусей відгодовують для них так вигадливо, що очманіти можна. Омарів ув окріп живцем. Чи не зволите ви, вельмишановна міледі, скуштувати купричок цієї куріпочки. Не відмовився б я офіціантом у люксусовому готелі. Чайові, вечірні туалети, напівоголені панії. Можна я покладу вам іще кусник палтуса з лимоном, міс Дюбіда? Прошу, покладіть. Хоч їсти так багато, то біда. Але ж біда у тім, що дівчина бліда. Гадаю, прізвище її походить від предків — французів-гугенотів. Здається, у Кілліні жила якась міс Дюбіда. Du, de, la — це з французької мови. Проте це та сама риба і, може, саме її патрав старий