Читати книгу - "Гордість і упередженість"

Леді Кетрін мала ще багато інших запитань стосовно їхньої подорожі, а оскільки чи не на всі з них вона сама ж і відповідала, то необхідно було виявляти уважність, і Елізабет цьому тільки раділа, бо голова її була настільки зайнята іншими думками, що інакше вона б забула, де перебуває. Роздуми їй довелося відкласти до того часу, коли вона мала залишитися на самоті. Як тільки це сталося, вона просто упивалася самотністю, відчуваючи величезне полегшення. Ані дня не минало без усамітнених прогулянок, під час яких вона могла цілком насолодитися не надто приємними спогадами.

Якось само по собі сталося так, що Елізабет лист від містера Дарсі незабаром знала напам'ять. Вона студіювала кожне речення, і її ставлення до його автора часом разюче змінювалося. Коли їй пригадувався стиль його звертання, то її охоплював гнів, але коли вона думала про те, як несправедливо вона докоряла йому і прискіпалася до нього, то цей гнів обертався проти неї самої, а розчарування, якого він зазнав, спонукало до співчуття. Його любов викликала в Елізабет вдячність, а основні риси характеру — повагу, та все одно він не міг їй сподобатись, як не могла вона хоч на мить пожалкувати про свою відмову чи відчути бажання знову з ним зустрітись. Її власна поведінка в минулому стала постійним джерелом роздратування та жалю, а гідні всілякого осуду вади членів її родини — об'єктом страшенної досади. Марно було сподіватися на їх викорінення. Її батько, вдовольняючись лише насмішками, ніколи не обмежував би несамовитого шаленства своїх наймолодших дочок, а мати, чиї манери теж були далекими від бездоганних, абсолютно не усвідомлювала цього зла. Елізабет разом із Джейн часто намагалися стримати нерозважливість Кетрін та Лідії, але хіба ж вони могли розраховувати на якесь поліпшення, коли мати сама їх балувала? Кетрін — слабодуха, дратівлива і повністю підконтрольна Лідії — завжди з обуренням ставилася до їхніх напучувань, а Лідія — норовиста і легкодумна — взагалі не хотіла їх слухати. Вони були неосвічені, ліниві та марнославні. Доки в Меритоні залишатиметься хоч один військовик, вони фліртуватимуть із ним, а доки Лонгберн залишатиметься за кільканадцять хвилин ходьби від Меритона, вони навідуватимуться туди безперервно.

Ще однією великою турботою була занепокоєність із приводу старшої сестри, і розповідь містера Дарсі, яка спричинилася до відновлення її доброї думки про нього, тільки посилила усвідомлення тієї втрати, що її зазнала Джейн. Його почуття виявилося щирим, його поведінка — вільною від будь-яких закидів, окрім, хіба що, надмірної довіри до свого друга. Тому нестерпно болючою була думка, що ситуація, настільки бажана для Джейн, настільки вигідна, настільки сповнена передчуття щастя, була зіпсована і втрачена через глупство і невихованість її власної родини!

А коли до цих роздумів додалися ще й згадки про метаморфози характеру містера Вікхема, то неважко повірити, що досі майже завжди весела вдача Елізабет була настільки пригнічена, що їй було просто несила мати більш-менш бадьорий вигляд.

Їхні зустрічі в Розінгсі були наступного тижня такими ж частими, як і тижня минулого. Останній вечір вони теж провели там; її світлість знову цікавилася найдрібнішими деталями їхньої поїздки, давала вказівки щодо найкращого способу пакування валіз і так настійливо наполягала на необхідності укладати плаття в одній їй відомий єдиний правильний спосіб, що по поверненні Марія визнала своїм обов'язком переінакшити всю зроблену вранці роботу і укласти свою валізку заново.

Коли вони від'їжджали, то леді Кетрін надзвичайно великодушно сказала їм «час добрий» і запросила знову приїхати до Гансфорда наступного року, а міс де Бург зайшла у своїй ввічливості так далеко, що навіть зробила реверанс і потисла їм обом руки.

Розділ XXXVIII

У суботу вранці Елізабет та містер Коллінз зустрілися перед сніданком за декілька хвилин до того, як з'явились інші; останній скористався цією можливістю для того, щоб висловити прощальні люб'язності, котрі він вважав украй необхідними.

— Не знаю, міс Елізабет, — сказав він, — чи встигла міс Коллінз подякувати вам за те, що ви виявили милість і приїхали до нас, але особисто я не маю сумнівів, що це обов'язково станеться ще до того, як ви покинете наш будинок. Запевняю вас: ваш приїзд став для нас радісною подією. Ми чудово розуміємо, що у своєму скромному помешканні ми не маємо нічого особливого, чим би можна було привабити гостей. Живемо ми просто, кімнати в нас невеличкі, слуг мало, на людях ми буваємо нечасто, тож цілком зрозуміло, що для молодої жінки, подібної до вас, Гансфорд — місце надзвичайно нудне; але, сподіваюся, ви не матимете сумнівів у нашій вдячності за таку милість із вашого боку, а також у тому, що ми зробили все від нас залежне, аби ви мали змогу проводити час якомога приємніше.

Елізабет не забарилася з висловленням вдячності й побажаннями щастя. Ці шість тижнів вона гостювала в них із величезним задоволенням; і з Шарлоттою їй було надзвичайно приємно спілкуватись, і всі були до неї такими добрими та уважними, тож саме вона, на її думку, мусила почуватися вдячною. Явно потішений містер Коллінз зі своєю незмінною урочистістю, але вже веселіше:

— Мені надзвичайно приємно чути, що ви погостювали в нас не без задоволення. Ми дійсно постаралися зробити все якнайкраще; на щастя, ми мали можливість відрекомендувати вас людям із вищих кіл суспільства, завдяки нашим стосункам із Розінгсом у нас була змога часто відволікатися від малоцікавих домашніх справ, тож, мабуть, ми і справді можемо тішити себе думкою, що вам не було в нас нудно. Наше становище стосовно леді Кетрін та її родини і дійсно є тим щастям і тією благодаттю, що ми ними можемо пишатися. Ви самі бачили, які добрі між нами стосунки. Ви самі бачили, що нас постійно туди запрошують. Мушу сказати, що, попри всі недоліки цього скромного пасторату, жоден із його мешканців не потребує співчуття, доки ми є об'єктом дружньої турботи з боку Розінгса.

Для висловлення своїх піднесених почуттів містеру Коллінзу одних слів було замало, тож він ще й почав походжати кімнатою, а Елізабет у цей час намагалася поєднати чемність і правдивість у декількох коротких реченнях.

— Тому, моя люба кузино, про нас ви дійсно можете привезти до Гертфордшира дуже схвальні відомості. Мені, принаймні, хотілося б на це сподіватися. Ви самі щоденно були очевидицею великої турботи про Елізабет з боку леді Кетрін; і взагалі — я вірю, що з усього видно: ваша приятелька зробила правильний вибір… та про це краще помовчати.