Читати книгу - "Захребетник"

— Улюбленець Нижньої Мами;

— Гросмейстер (авторитарним рішенням Комітету Батьків).

Лауреати нагороджуються коштовними артефактами та пам’ятними дипломами фестивалю.

МІЖРАСОВІ ШЛЮБИ: КОНФЛІКТИ Й ШЛЯХИ ЇХНЬОГО ВИРІШЕННЯ

Конструктивний диспут. Практичні рекомендації з підсумків диспуту. Експерт — гомолюпус Кіш Малий із Глухої Пущі.

СВОБОДА ВОЛІ В ПІДНЕСЕНИХ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Доповідь: «Активація тонких шарів аури дрейгурів». Дебати й дискусія. Доповідач: Ефраїм Клофелінг, гросмейстер СВН Чуриха.

ЛЮДИ ТА ДЕМОНИ: НЕЛЕТАЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Публічна лекція.

— Це… серйозно? Вони сюди з’їдуться?

Головний скарбівничий Реттії пополотнів. Коли він обернувся до Кручека, в очах парубка на мить сяйнуло надвечірнє сонце, — вкупі з блідістю скарбівничого додавши йому подібності до учасників фестивалю.

— Уже з’їхалися, пане, — із затаєною зловтіхою посміхнувся приват-демонолог. — І якщо упирі, ігиси або, скажімо, спектруми на вулицях при світлі не з’являться, то суккубари, не кажучи вже про гомолюпусів…

Август Пумпернікель зацьковано озирнувся обабіч. У кожному перехожому йому бачився кровожерливий демон.

— А люди? Як же — люди?!

— А що-люди? Ну, з’їдять яку-небудь молочарку чи вип’ють зеленаря, — з удаваною байдужістю кинув Кручек. — Такі інциденти й без будь-яких Вальпургіналій трапляються. З іншого боку, треба ж погані, нежиті й представникам поліморфних рас десь збиратися? Обговорювати невідкладні справи та проблеми? Чому б не в Брокенгарці?

Скарбівничий був уражений широтою поглядів доцента Реттійського Універмагу. Ще більше його налякала перспектива перебування понад три доби в місті, заповненому інкубусами, упирями та «представниками поліморфних рас». Зрозуміло, парубок чудово знав, що на просторах земної тверді існує низка не дуже приємних істот, які мають людей за їжу.

Але істоти ці досі водилися десь далеко, за тридев’ять земель.

Столицю Реттії, де мав щастя мешкати скарбівничий, надійно захищали фортечні стіни, мережа заклять, варта, армія, лейб-гвардія, квізитори Всевидющого Приказу й вігіли Тихого Трибуналу, венатори, ложа Сварливих Магів… Особисто Просперо Кольраун, зрештою! Якщо неприємні істоти когось їли-пили, то Августа Пумпернікеля їхні кулінарні вподобання аж ніяк не стосувалися.

Але тепер він із пронизливою ясністю відчув: небезпека чатує на конкретну особу. Не абстрактний «хтось», ти, дорогий та улюблений, маєш усі шанси урізноманітнити чуже меню.

— А влада?! Курфюрст, магістрат, Колегіум Волхвування? Куди вони дивляться?!

— Гармонія — в доцільності й порядку, — повчально звів палець Кручек, вдало скопіювавши жести та інтонації скарбівничого. — Доцільність безсумнівна: організатори фестивалю платять серйозний внесок у скарбницю Брокенгарца. І в періоди між Вальпургіналіями втримуються від бешкетів у межах міста. А порядку буде дотримано, не сумнівайтеся. Міська варта пильно охороняє учасників фестивалю від зазіхань із боку людей.

— Охороняє — учасників?!!

— Авжеж. Недобре, бачте, вийде, якщо під час майстер-класу для молодих вампірів увірветься маніяк, закутий у руноване срібло та обвішаний часником, зі зв’язкою осикових колів напереваги…

— А як щодо нас?! Мене?! Хто захистить мене від цих… учасників?!

Кручекові зробилося шкода переляканого скарбівничого.

— Заспокойтеся, пане. Як ви гадаєте, навіщо тут збираються мисливці на демонів, кращі з кращих? З якою метою сюди прибув майстер Фортунат? Під час Вальпургіналій у Брокенгарці панує Парна Дюжина. Спорідненість мана-фактури венаторів забезпечує резонансний синергізм їхніх дій, багаторазово підсилюючи магічну силу мисливців. Фактично, їхні аури зливаються в єдиний кустодіальний купол, накриваючи Брокенгарц і дозволяючи відчути агресивні еманації, якщо їхній рівень перевищує контрольну межу Шеффена-Делакруа…

Август Пумпернікель слухав дуже уважно. Хоча й мало що розумів у термінологічній тарабарщині Високої Науки, в яку з головою і захопленням занурився приват-демонолог. Коли Кручек замовк, скарбівничий кинувся до нього з обіймами.

— Дякую, метре Кручек! Від усього серця! Я з вдячністю приймаю ваше запрошення!

— Яке запрошення? — розгубився доцент.

— Приєднатися до вас і майстра Фортуната. Ви пропонували, пам’ятаєте? Тепер, по розважливому міркуванні, я згоден. Якщо в місті — воля для демонів, то поруч із уславленим венатором я буду в цілковитій безпеці. Хто-хто, а він, коли що, зуміє захистити нас! Ходімо, я готовий.

Август Пумпернікель заспокоївся.

А Матіас Кручек прокляв свій велемовний спіч.

«Замурзаний Фріц» розташовувався ближче до північної околиці міста. Поки приват-демонолог зі скарбівничим добралися до таверни, почало смеркати. Вузькі вулички тонули в лиховісних кіноварних тінях. Останні промені світила — розбухле, багряне, воно повагом падало за обрій, — віддзеркалювалися від черепичних дахів, туфових стін, вітражів, щедро розфарбовуючи темною кров’ю спливаючий день.

І це нітрохи не додавало Пумпернікелю оптимізму та щиросердого спокою.