Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А я не маю іншого одягу, — трохи розгублено відповіла дівчина.
— Тобто?
— Чоловічого вбрання немає, — пояснила Листиця. — Я ж не мисливець. А за грибами-ягодами і в сарафані зручно…
— Що, зовсім нічого немає? — я навіть не замислювався в цьому напрямку. — Стривай. І що, ти ось так цілий рік ходиш? І влітку, і восени, і взимку, і… А на свята, хоровод ти теж у постолах водиш?
— На морозні дні кожушок є, валянки — дивлячись на мене, як на бовдура, почала пояснювати Листиця. — Безрукавка хутряна, свитка… Але ж їх зараз не одягнеш. А для свят чобітки. Нові… Шкода. Я їх тільки на весілля й одягала, один раз.
Твою червонопрапорну дивізію, хором і разом із П'ятницьким. І після цього вони ще дивуються, коли ми їх дурепами називаємо! Білявка моя ненаглядна.
Я ступив до дівчини і несильно тицьнув її «дзьобом» у те місце, де у чоловіків зазвичай розташований прес. Ніколи не бив жінок і не збираюся починати. Тільки сьогодні та й то ледь-ледь. Вибач, рідна ... Це боляче, зате запам'ятовується надовго. На собі перевірено. І діє краще за тисячу слів.
— За що? — схлипнула вона, коли змогла вдихнути повітря.
— З тієї ж причини, через яку лякав решту хлопців і дівчат… — я обійняв її за плечі і притиснув до грудей. — Я знаю, це неприємно, вибач. Натомість не смертельно. Скоро пройде. А ось смерть чи каліцтво — назавжди. І приходить вона так само несподівано, як ця судома. Ніщо не віщує біди, все добре, а потім... раз — і ти вже мертва. Зрозумій, рідна, я дуже не хочу тебе втрачати і тому зробив зараз трохи боляче. Щоб ти хоч якийсь час пам'ятала, що я не просто так базікаю про смерть.
— Але я пам'ятаю… — ображено шморгнула дівчина. — І не розумію…
— Так?.. — я починав злитися. — Тоді поясни мені, для якого випадку ти бережеш свої нові чобітки і стоїш зараз у постолах?* [*Постоли — найпростіше старовинне шкіряне взуття у слов'ян у вигляді лаптя, зроблене з одного шматка шкіри, що зшивається па підйомі сиром'ятним ременем] Вирішила подарувати своє святкове взуття якійсь гоблінці? Чи хочеш, щоб тебе в них поклали у труну?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда», після закриття браузера.